МЕНЮ
Учень! Що для тебе (як для школяра) означає школа?





  • ▲  угору сторінки
  • ◄  на попередню сторінку
головна сторінка > Школа для батьків > Сторінка психолога > Поради (1 клас)
Пошта@school-2.com



(що це)
згадати пароль | реєстрація

Випадкове фото
День Святого Миколая
Електронний класний журнал

Поради (1 клас)

Пам’ятка батькам першокласника

  1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.
  2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
  3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.
  4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
  5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.
  6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
  7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
  8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з'явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
  9. Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

10 речей, які повинні зробити батьки першокласника

  1. Малюк, швидше за все, буде хвилюватися і сам прокинеться вдосвіта. Прикрасьте його кімнату повітряними кульками, плакатом із веселим надписом.
  2. Багато хто з батьків вважає, що подарунків цього дня робити не обов’язково. Між тим яскравий згорток поруч із подушкою трохи розвіє дитячі хвилювання і, з іншого боку, підкреслить важливість події.
  3. Звичайно ж, ранець із потрібними речами ви разом з дитиною склали ще тиждень тому. Напередодні 1 вересня варто ще раз зазирнути до нього… і покласти туди якусь дрібничку: чи то кумедний ластик, чи незвичайний олівець. Дитина зрадіє, побачивши таку знахідку!
  4. На весь сьогоднішній день забороніть собі повчати дитину, не хмуртеся, не гнівайтеся, не обурюйтеся і не підвищуйте голос!
  5. Відкладіть усі справи, візьміть на роботі відгул. Коли малюк вперше переступить шкільний поріг, ви маєте бути поруч із ним.
  6. Скажіть своєму першокласнику, який він має чудовий вигляд.
  7. Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте її, як пройшов перший день. Поцікавтеся, що вона робила і, обов’язково похваліть за те, що вона трималася впевнено (навіть, якщо вона вмудрилася щось загубити).
  8. Увечері влаштуйте святковий чай. З такого приводу запросіть бабусь, дідусів – їм також буде приємно привітати першокласника.
  9. Сподіваємося, ви не забудете сказати дитині, як сильно ви її любите.
  10. Засинаючи, дайте собі слово бути стосовно дитини й надалі такими ж спокійними та уважними, як сьогодні!

Десять заповідей для батьків майбутнього першокласника

  1. Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд".
  2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
  3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).
  4. Не лайте, а тим більше - не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".
  5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
  6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.
  7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.
  8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.
  9. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: "Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати". Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
  10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Адаптація першокласників

Для першокласника дуже важливо відчути себе прийнятим в шкільну сім'ю, а також реалізувати своє бажання бути почутим і зрозумілим. Тому на першому етапі адаптаційного періоду, який триває приблизно тиждень, вчитель, перш за все ставить завдання познайомити дітей один з одним, створити спільну атмосферу в класі, дати можливість дітям відчути себе членами нового співтовариства.

Працюючи на другому етапі над режимом школяра, учні отримують перший досвід учбової співпраці в групах. Група в даному випадку працює, перш за все як механізм підтримки дитини в новій ситуації. Режим дня в кожному класі вишиковувався по-своєму. Діти згадують, що вони роблять вранці, готуючись до школи, і увечері, прийшовши зі школи. В одному класі першокласники показують пантоміму, в іншому - малюють, а в третьому - підбирають картинки, які ілюструють необхідні дії. Кожна група будує свій план шкільного дня і обґрунтовує його. Потім першокласники обговорюють, що ж, на їх погляд найважливіше для справжнього школяра і що відрізняє школяра від дошкільника. В результаті роботи на цьому етапі діти осмислюють досвід учбової співпраці, тобто розбираються, що їм заважає, а що - допомагає стати справжніми школярами.

На третьому етапі вчитель обговорює з учнями можливі критерії оцінки учбової роботи (правильність, акуратність, краса, старанність, інтерес та ін.) і способи, як всього цього можна досягти.

Четвертий етап адаптаційного періоду першокласників присвячений контролю освоєння введених раніше правил і прийомів роботи. Важливо, щоб вчитель створив ситуацію, коли не він, а самі діти здійснюють цей контроль. Завданням педагога на цьому етапі є спостереження і фіксація основних труднощів учнів (дуже повільні або дуже імпульсивні, дуже тривожні і так далі). Діти працюють в парах, в групах, прагнучи домовитися в ситуації зіткнення думок. Найнепростішою справою для першокласників виявляється сперечатися, не посварившись і не ображаючись один на одного. Шукати аргументи і докази своєї позиції в рішенні тієї або іншої задачі. В кінці роботи хлопці оцінюють, наскільки аргументовано вони сперечалися і обстоювали свою думку, аналізують труднощі, що зустрілися. Вчитель звертає увагу наскільки по-шкільному працюють діти, і які правила шкільного життя допомагають їм впоратися із завданнями.

На завершальному етапі хлопці обмінюються враженнями про перші шкільні дні, малюють, що їм більш всього запам'яталося і сподобалося в школі, розподіляють суспільні доручення. Потім в шкільному дворі вони беруть участь в конкурсі малюнків на асфальті. Закінчується адаптаційний період першокласників святом "Присвячення в учні".

Значимим моментом цього періоду є батьківські збори. Вчитель прояснює очікування батьків від навчання їх дитини в школі, знайомить з особливостями навчання і специфікою нової учбової ситуації, розповідає про перші труднощі і успіхи дітей, проявлені в ході адаптаційного періоду.

Однією з проблем вчителя початкових класів є адаптація учнів, прибулих з інших шкіл в 3-4 класах. Адаптація учнів в цих умовах повинна відбуватися природно, молодший шкільний колектив має бути готовий прийняти до своїх лав новачка. Це новий друг, потрібний класу, повноправний член колективу.

Загальні поради батькам першокласників

  1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.
  2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
  3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
  4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
  5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
  6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).
  7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
  8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
  9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
  10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
  11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.
  12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
  13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
  14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини.

    Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи.
  • Повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.
  • Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
  • Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.
  • Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.
  • В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
  • Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.
  • Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.
    Пам'ятайте:
  • Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.
  • Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
  • Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
  • Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
  • Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
  • Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
  • Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
  • Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію".

Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціального режиму для ще незміцнілого організму.

Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з'являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Як робити уроки з першокласником?

Ось парадокс! Крихітка так готувалася до школи і з нетерпінням чекала першого вересня, а через місяць вона не хоче ходити на заняття і погоджується робити уроки лише під пильним наглядом батьків. Що ж сталося? Чому маля не хоче вчитися? В небажанні дітей вчитися винні насамперед самі батьки. Саме вони, діючи з самих кращих спонук, відбивають у дитини потяг до знань.

Перехід від дошкільника до першокласника - величезна подія в житті шестирічного маляти і його батьків. Перший дзвінок, перша вчителька, перше домашнє завдання, перші перемоги і перші невдачі... З першого шкільного дня навчання стає обов'язком, і маляті потрібний час, щоб пристосуватися до змін, що сталися. Подальша успішність і прагнення вчитися закладаються саме в перший шкільний рік. І тут багато що залежить не лише від вчительки, але і від поведінки батьків.

Найпоширеніша батьківська помилка - це прагнення виростити вундеркінда. Ще задовго до вступу до школи дитя освоює велику частину програми першого класу і йому нецікаво зупинятися на досягнутому. Крихітка готовий рухатися вперед, а шкільна програма не дозволяє. Звичайно, батьків теж можна зрозуміти. Їм хочеться, щоб їх маля було най-най і вони стараються щодуху. Але, якщо малюк дійсно геній, то він і без вашої допомоги проявить себе. А звичайній дитині дуже багато вчитися теж шкідливо. Діти швидко втомлюються. І чим більше ви її заставлятимете сидіти за книжками, тим гірше. В цьому випадку маля сприймає навчання, як неприємний важкий обов'язок і погоджується робити уроки лише з-під палиці. Підготовка дитини до школи повинна полягати в розвиткові пізнавальних процесів - уваги, пам'яті, мислення і сприйняття. Не намагайтеся якомога раніше, навчити дитину письму, рахунку і читанню. Все це йому потрібно буде освоїти в школі, причому дуже швидко і легко. Основне завдання батьків - підтримка інтересу до знань в цілому.

Крім того, не варто забувати, що першокласники переживають величезний психологічний стрес. Для дитини почалося нове життя, і вона не в змозі миттєво звикнути до нової ролі. Поставте себе на її місце: новий колектив, замість вихователя - вчителька і нові обов'язки. А батьки замість того, щоб допомагати, починають пред'являти до першокласників дуже високі вимоги і маля фізично не в змозі їх виконувати. Окрім цього дорослі, бояться, що малюк без діла хитатиметься по вулиці, і прагнуть максимально завантажити дитяче дозвілля. Вони віддають чадо в декілька секцій і вимагають від нього неможливого. Не кожен дорослий в змозі задовольнити запити батьківських амбіцій, не кажучи за шестирічне маля.

    Найбільш поширені проблеми першого класу:
  • дитина не може зосередитися і перескакує з однієї справи на іншу;
  • дитині необхідно, щоб його контролювали. Вона не в змозі самостійно впоратися навіть з простим завданням;
  • малюку важко просидіти без руху 45 хвилин;
  • дитині не подобається вчитися. Її значно більше цікавлять іграшки, а не книжки і прописи.

І спільні поради, як їх здолати Багато батьків, намагаючись привчити малюка до самостійності, не допомагають йому робити уроки, а лише перевіряють вже виконане завдання. Але не кожне дитя в змозі самостійно зробити навіть просте завдання. Буде потрібно декілька місяців, щоб маля зрозуміло, що домашнє завдання це його обов'язок, який треба виконувати. Тому перший час ви повинні м'яко нагадувати маляті, що пора сідати за книжки і допомагати йому, хоч би своєю присутністю.

Неодмінним атрибутом навчання є шкільне приладдя. Всілякі пенали, зошити, ручки, гумки, теки - першокласник сприймає, як нові іграшки. Тому не економте на цих необхідних атрибутах. Дозвольте дитяті брати участь у виборі шкільного приладдя, вони підтримують інтерес до навчання.

Першокласникові необхідний жорсткий розпорядок дня. Після школи і обіду - дайте малюкові одну-дві години вільного часу. Хай він відпочине, відключиться, пограє, подихає свіжим повітрям. Але не відкладайте домашнє завдання на пізній вечір. Після 17-18 годин зосередженість і здатність сприймати нову інформацію різко знижується. Оптимальний час для виконання уроків 16-17 годин - маля вже відпочило після школи і ще не втомилося грати. Лише не заставляйте його швидко кинути іграшки і сідати за уроки, бо прийшов час. Діждіться моменту, коли дитя відкладе одну іграшку і ще не візьметься за іншу. Якщо ви перериватимете захоплено граючого малюка - виникне протест і необхідність виконання домашніх завдань швидко придбає негативне забарвлення.

Завжди починайте з найважчого, поки увага на висоті. А те, що дитині знайоме з дитячого саду (наприклад, малювання) він зуміє зробити і після того, як крива зосередженості піде на спад.

Якщо у дитини щось не виходить, допоможіть йому на проміжних стадіях. Лише не варто робити за нього домашнє завдання цілком. Плавно підведіть малюка до вірного вирішення, але остаточну відповідь він повинен дати сам. В кінці обов'язково похваліть: "Ось бачиш який ти молодець. Я тобі лише трохи допомогла, і ти сам вирішив цей складний приклад". Тоді у дитини з'явитися позитивна установка "Я сам все можу".

Частіше хваліть малюка, за будь-яку перемогу і не акцентуйте увагу на невдачах. Якщо крихітці легко дається рахунок і не виходить правопис, то розповідайте йому, як він здорово рахує, а якщо він старатиметься, то обов'язково навчиться так само добре писати. У ваших силах вселити маляті волю до перемоги. Не обзивайте маля смішними прізвиськами, якщо він щось погано робить (наприклад, "курка криволапа"), щоб уникнути вашого кепкування дитя взагалі перестане писати або змириться зі своїм прізвиськом і не захоче красиво писати.

Якщо дитина регулярно просиджує над домашніми завданнями на 30-40 хвилин більше, ніж рекомендується, запропонуйте йому допомогу (підкресліть кольоровим олівцем букви/цифри, виліпіть з пластиліну або намалюйте на піску, поясніть іншими словами). Якщо ситуація не покращується, має сенс поговорити з фахівцями (шкільним психологом, педіатром). У деяких дітей процес формування тонкої моторики, яка необхідна для навчання, закінчується лише до 8 років. Такого малюка рекомендується не тягнути вперед, а навпаки ще на рік залишити в підготовчому класі. Краще втратити один шкільний рік, чим втратити бажання вчитися.

Не забувайте, що багато чого залежить і від генів. Якщо ви не відрізнялися в школі хорошою успішністю і насилу отримали атестат, то не вимагайте від свого маляти неможливого. Хай краще у вас виросте твердий трієчник, а не замучений зубрінням відмінник. Гріш ціна знанням, які насильно вбиті дитині.

Як ми засвоюємо інформацію Навчання - це процес, в якому взаємодіють різні органи чуття: слух, зір, дотик, інколи навіть нюх і смак. Ось їх найбільш поширений розподіл.

Руки - 90% від того, що дитя зробить саме, хоч би один раз - він засвоює. Тому старайтеся, щоб крихітка не лише слухав, але і намагався самостійно повторити приклад, навіть якщо йому здається, що нічого незрозуміло. Нехай спробує, а ви при необхідності допоможете. Лише не беріть ініціативу в свої руки при першій помилці.

Рот - 70% того, про що ми говоримо - відкладається в пам'яті. Нехай дитина повторює за вами вголос, а не мовчки слухає. Обговорюйте свої дії. Навідними питаннями підводьте малюка до правильної думки, але старайтеся, щоб остаточну правильну відповідь він виголошував сам.

Вуха - лише 20% того, що дитина чує - вона запам'ятовує. Тому тільки ваших пояснень буде недостатньо.

Очі - 30% того, що малюк бачить - він засвоює. Малюйте йому наочні картинки, що пояснюють матеріал. Лише малюнки мають бути не нудними, а веселими і оригінальними, тоді у дитини виникатимуть асоціації, і вона легко зрозуміє матеріал.

Як уникнути помилок, працюючи з учнями початкової школи над виконанням домашніх завдань? (Пам’ятка для батьків)

  1. Виховувати звичку виконувати домашнi завдання систематично.
  2. Починати виконувати завдання можна вже через 1,5 - 2 години пiсля шкiльних занять. Оптимальний час — з 15.00 до 17.00.
  3. Привчати дитину сiдати до роботи без нагадувань.
  4. Навчити дитину користуватися годинником. Показати, як за годинником робити перерви (10 - 15 хв) для активного вiдпочинку i знову сiдати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно вiд того, можете ви їй придiлити увагу чи нi.
  5. Навчити дитину спочатку складати орiєнтовний план майбутнiх дiй, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потiм самостiйно братися до роботи.
  6. Навчити видiляти головне й другорядне, умiти зосередитись на головному.
  7. Не забувати нагадувати учневi повторити правила, якi вивчали на уроках.
  8. Виховувати у дитини самоконтроль, самоаналiз та самооцiнювання. Найпростiший спосiб — порiвняння сьогоднiшнього рiвня виконання з учорашнiм. Акцентувати увагу навiть на незначних перемогах, щоб дитина помiчала їх і намагалася досягати бiльших результатiв.
  9. Не порiвнювати результати навчання своєї дитини з результатами iнших дiтей, а тiльки з її власними!
  10. Не забувати вiдзначити стараннiсть дитини. Не створювати “хронiчний дефiцит похвал” через те, що дитина одержує нижчий бал замiсть очiкуваного високого.
  11. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашнi завдання. Перевіряти, чи правильно вона зрозумiла пройдений матерiал. У І семестрi краще це робити щовечора, а у ІІ — контроль можна зменшити до 2 - 3 разiв на тиждень.
  12. Перевiряти — не значить “робити замiсть”: нiколи не пiдказуйте дитинi готових рiшень.

Примiтка. Пам’ятайте, що телевiзор — ворог № 1 успiшного навчання. Не потрiбно вмикати його ранiше, нiж будугь виконанi усi завдання. Якщо дитина дивиться телевiзор пiд час денного вiдпочинку, то їй буде важко зосередитися. Бажано дозволяти дивитися тiльки дитячi передачi.

Масло і джем корисні всім

Діти, навіть з найздоровішою нервовою системою, можуть відреагувати на школу дуже важко. У багатьох порушується сон, їм сняться кошмари. Хтось починає - абсолютно несподівано для батьків – мочитися в ночі. Деякі шалено втомлюються і засинають мало не на уроці.

Якщо порушується сон, малюк мається, не може заснути, а завтра рано вставати - посидьте з ним, погладьте по голівці, постарайтеся, щоб він розслабився. Як ви його заколисували однорічного, так і зараз. Не бійтеся його розбалувати. Головне у цей момент – створити для нього відчуття комфорту і упевненості в собі. Можна деякий час давати дитині легке заспокійливе на ніч. Але всі препарати мають бути гомеопатичними! В аптеках продаються спеціальні дитячі гомеопатичні пігулки. Можна заварити дитині м'яту, заспокійливі трав'яні збори. Зараз почали продавати коробочки, подушечки з травами, так звані сухі духи. Подушечку з м'ятою, мелісою, звіробоєм можна покласти в узголів'я дитяти: аромат трав заспокоює

Якщо у дитини почалися нічні кошмари, не треба відразу бігти до лікаря. Просто ваш малюк переніс сильний стрес, і ваше завдання не лікувати його, а допомогти адаптуватися в новій ситуації. Страшні сни сняться приблизно шістдесяти відсоткам першокласників. Самі кращі ліки - бути поряд з дитиною, можливо, навіть деякий час спати з ним в одній кімнаті. Якщо ви чуєте, що дитині сниться поганий сон, розбудіть її, дайте попити, поцілуйте, щоб вона зрозуміла: все добре - і спокійно заснула. І звичайно, жодних мультиків перед сном. Ванна із заспокійливими травами, чай або молоко з медом. Почитайте дитині що-небудь життєрадісне

У багатьох першокласників може виникнути енурез (як нічний, так і денний). Не лайте дитину. Скажіть їй: хай не соромиться відпрошуватися з уроку. Попросіть вчительку постежити за тим, щоб малюк відвідував туалет перед кожним уроком, навіть якщо він не відчуває в цьому необхідності. Зазвичай подібні проблеми зникають після двох-трьох тижнів від початку навчання.

В перші місяці навчання малята так втомлюються, що буквально валяться з ніг.

А тому не треба засаджувати дитину за уроки, як тільки вона переступила поріг будинку. Можна навіть не вимагати, щоб дитя вмить сідало за обід, - хай відпочине. В крайньому випадку укладете першокласника спати вдень, якщо це не позначиться на нічному сні. Або просто дозвольте йому годину-другу повалятися на дивані. А після відпочинку уроки він зробить швидше і краще.

Навіть якщо ваше дитя - ходяча реклама "Масло і джем корисні всім", забудьте на пару місяців про його товсті щоки і попку. Годуйте першокласника хорошими м'ясом, рибою, сирами, навіть булочками і шоколадом. Звичайно, на столі завжди мають бути фрукти і овочі. Непогано попити полівітамінний комплекс.

І останнє. У вихідні дозволяйте дитині все. Або майже все. Хай "відірветься". Але з оглядкою: максимум розваг повинно проходити на свіжому повітрі. Можна піти поїсти морозиво, накататися досхочу на атракціонах у парку, грати весь день у дворі. Але комп'ютер або телевізор вимикайте сміливою рукою!

Ігри на розвиток пам'яті

Пам'ять може бути зоровою, слуховою, емоційною, руховою. Для дошкільного віку найбільш розвиненою є мимовільна пам'ять. На початок навчання і на початку шкільного навчання переважає механічна пам'ять. Діти запам'ятовують матеріал за рахунок багатократних повторень. У завдання навчання школяра повинно входити формування осмисленої логічної пам'яті, яка покращується за рахунок опанування різних допоміжних засобів, прийомів і способів запам'ятовування і пригадування.

Ряд завдань направлений на розвиток здатності утримувати в пам'яті задані інструкції. Подібну роботу слід проводити регулярно, оскільки часто причиною невиконання учбових завдань є "втрата" умови завдання, нездатність утримувати в пам'яті задані дії. Ці завдання формують також зосередженість, концентрацію і перемикання уваги, навик самоконтролю.

Роботу з формування пам'яті доцільно проводити на неучбовому матеріалі в різних життєвих ситуаціях.

Незалежно від того, хороша або погана у дитини пам'ять, перенавантажувати її шкідливо.

Шафки

Матеріал: шафки, склеєні з 4 і більш сірникових коробок, дрібні предмети. Хід гри: Дорослий ховає іграшку в одну з коробок на очах у дитини. Потім шафка забирається на декілька секунд і показується знову. Дитину просять знайти іграшку.

Що зникло?

На столі розкладають декілька предметів або картинок. Дитя розглядує їх, потім відвертається. Дорослий прибирає один предмет. Дитя дивиться на предмети, що залишилися, і називає, що зникло.

Що змінилося?

На столі розкладають декілька іграшок. Дитині пропонують їх розгледіти і запам'ятати. Дитя відвертається, одну іграшку забирають (додають), або іграшки міняють місцями. Дитя відповідає, що змінилося.

Художник

Малюк грає роль художника. Він уважно розглядує того, кого малюватиме. Потім відвертається і дає його словесний портрет. Можна використовувати іграшки.

Запам'ятай і відтвори

Варіант 1. Дитині називають числа і просять їх відтворити. Кількість чисел у ряді поступовий зростає.

Варіант 2. Дитині називають слова і просять їх відтворити (від 4 до 10 слів).

Варіант 3. Дитині називають числа (слова) в довільному порядку, просять відтворити в зворотному порядку.

Пригадай і покажи

Дітям пропонується відтворити рух знайомих об'єктів (наприклад, птицю, яка махає крилами, клишоногого ведмедя, повзучу гусінь, настовбурченого півня і так далі).

Ланцюжок дій

Дитині пропонується ланцюжок дій, які необхідно виконати послідовно. Наприклад: "Підійди до шафи, візьми книгу для читання, поклади її на середину столу.

- Якщо дитині важко запам'ятати слова, які ви їй назвали, дайте їй папір і кольорові олівці. Запропонуйте до кожного слова зробити малюнок, який допоміг би потім пригадати ці слова.

Те ж саме можна зробити і при запам'ятовуванні фраз. Дитя саме вибирає, що і як буде малювати. Головне, щоб це допомогло потім пригадати прочитане.

Наприклад, називаєте сім фраз.

  • Хлопчикові холодно.
  • Дівчинка плаче.
  • Папа сердиться.
  • Бабуся відпочиває.
  • Мама читає.
  • Діти гуляють.
  • Пора спати.

    До кожної фрази дитя робить малюнок (схему). Після цього запропонуйте малюку точно відтворити всі фрази. Якщо виникають труднощі, допоможіть підказкою.

    Наступного дня знову попросіть дитину повторити фрази за допомогою його малюнків. Відзначте, чи допомагають йому малюнки. Якщо він згадує 6-7 фраз - дуже добре.

    Переказ

    Якщо малюк не може переказати текст, прочитайте йому розповідь ще раз, але попросіть його звертати при цьому увагу на окремі специфічні деталі. Поставте йому питання: "Про що ця розповідь?" Спробуйте зв'язати прочитане з тим, що добре знайомо дитині, або з якоюсь аналогічною історією порівняйте ці історії (у чому схожість і відмінність). Відповідаючи на ваші питання, дитя мислить, узагальнює, порівнює, виражає свої думки в мові, проявляє активність.

    Така бесіда значно активізує пам'ять і мислення дитини.

    Попросіть дитину знову зробити переказ і ви переконаєтеся в тому, наскільки він став точним і осмисленим.

    Ігри на розвиток дрібної моторики рук

    Систематичні вправи на тренування рухів пальців рук роблять стимулюючий вплив на розвиток мови. Це доведено рядом дослідників (М.І. Кольцова, Е.І. Ісеніна, А.В. Антакова-Фоміна та ін.). Роботу з розвитку дрібної моторики рук бажано проводити систематично, приділяючи їй по 5-10 хвилин щодня. З цією метою можуть бути використані всілякі ігри і вправи.

    Для формування тонких рухів пальців рук можуть бути використані ігри з пальчиками, супроводжувані читанням народних віршів.

    "Сидить білка... "
    Сидить білка, вчить потішки,
    Продає вона горішки:
    Лисичці-сестричці,
    Горобцеві, синичці,
    Ведмедикові товстоп’ятому,
    Зайченяті вусатому.

    Дорослий і малюк за допомогою лівої руки загинають по черзі пальці правої руки, починаючи з великого пальця.

    "Дружба"
    Дружать в нашій класі дівчата і хлопчики
    (пальці рук з'єднуються в "замок").
    Ми з тобою подружимо маленькі пальчики
    (ритмічне торкання однойменних пальців обох рук).
    Раз, два, три, чотири, п'ять
    (почергове торкання однойменних пальців, починаючи з мізинців),
    Починай знов рахувать.
    Раз, два, три, чотири, п'ять.
    Ми закінчили рахувать.
    (руки вниз, струсити кистями).

    "Будинок і ворота"
    На поляне дом стоит ("дом"),
    Ну а к дому путь закрыт ("ворота").
    Мы ворота открываем (ладони разворачиваются параллельно друг другу),
    В этот домик приглашаем ("дом").

    Поряд з подібними іграми можуть бути використані всілякі вправи без мовного супроводу.

    "Кільце"

    Кінчик великого пальця правої руки по черзі торкається кінчиків вказівного, середнього, безіменного пальців і мізинця;

  • ту ж вправу виконувати пальцями лівої руки;
  • ті ж рухи проводити одночасно пальцями правої і лівої руки.

    "Пальці вітаються"

    З'єднати пальці обох рук "будиночком". Кінчики пальців по черзі ляскають один по одному, вітаються великою з великим, потім вказівний з вказівним і так далі.

    "Оса"

    Випрямити вказівний палець правої руки і обертати їм;

  • то ж лівою рукою;
  • то ж двома руками.

    "Чоловічок"

    Вказівний і середній пальці "бігають" по столу;

  • ті ж рухи проводити пальцями лівої руки;
  • ті ж рухи проводити одночасно пальцями обох рук ("діти біжать наввипередки").

    "Коза"

    Витягнути вказівний палець і мізинець правої руки;

  • ту ж вправу виконати пальцями лівої руки;
  • ту ж вправу виконувати одночасно пальцями обох рук.

    "Окуляри"

    Утворити два кружки з великого і вказівного пальців обох рук, з'єднати їх.

    "Зайчик"

    Витягнути вгору вказівний і середній пальці правої руки, а кінчики безіменного пальця і мізинця з'єднати з кінчиком великого пальця;

  • ту ж вправу виконати пальцями лівої руки;
  • ту ж вправу виконувати одночасно пальцями обох рук.

    "Дерева"

    Підняти обидві руки долонями до себе, широко розставити пальці.

    "Пташки летять"

    Пальцями обох рук, піднятих до себе тильною стороною, проводити рухи вверх-вниз.

    "Згинання-розгинання пальців"

    По черзі згинати пальці правої руки, починаючи з великого пальця;

  • виконати ту ж вправу, лише згинати пальці, починаючи з мізинця;
  • виконати дві попередні вправи пальцями лівої руки;
  • зігнути пальці правої руки в кулак, по черзі випрямляти їх, починаючи з великого пальця;
  • виконати ту ж вправу, лише випрямляти пальці, починаючи з мізинця;
  • виконати дві попередні вправи пальцями лівої руки.

    "Бочонок з водою"

    Зігнути пальці лівої руки в кулак, залишивши зверху отвір.

    "Миска"

    Пальці обох рук злегка зігнути і прикласти один до одного.

    "Дах"

    З'єднати під кутом кінчики пальців правої і лівої рук.

    "Магазин"

    Руки в тому ж положенні, що і в попередній вправі, лише вказівні пальці розташувати в горизонтальному положенні перед дахом.

    "Квітка"

    Руки у вертикальному положенні, притиснути долоні обох рук одна до одної, потім злегка розсунути їх, округливши пальці.

    "Коріння рослини"

    Притиснути руки тильною стороною одна до одної, опустити пальці вниз;

  • одночасно повертати кисті рук вгору долонями - тильною стороною, супроводжуючи рухи віршованим текстом:
    "Бабуся пече млинці, дуже вони смачні";
  • грона рук одночасно стискувати в кулак - розтискати, при кожному русі кулаки і долоні класти на стіл;
  • покласти грона рук на стіл: одна рука стисла в кулак, інша розкрита. Одночасно поміняти положення.

    "Кулак-ребро-долонь"

    На площині столу три положення руки послідовно змінюють один одного. Виконується 8-10 разів правою рукою, потім лівою, далі обома руками.

    Описані вище ігри і вправи забезпечують хороше тренування пальців, сприяють виробленню ізольованих рухів, розвитку точності рухів пальців.

      Розвитку ручної моторики сприяють також:
    • заняття з пластиліном, глиною, солоним тестом, дрібним будівельним матеріалом, конструктором;
    • нанизування намистин, бісероплетіння;
    • викладання з сірників малюнків, букв, складання колодязів;
    • одночасно лівою і правою рукою складати в коробку ґудзики;
    • малювання за трафаретом букв, геометричних фігур, штрихування;
    • малювання по крапках, пунктирних лініях;
    • масаж рук. (Проводиться спочатку на одній руці, потім на іншій);
    • розминка пальців: інтенсивні кругові рухи довкола кожного пальця;

    Вправа "Сорока-білобока"

  • Інтенсивні рухи великого пальця вперед-назад, вверх-вниз, по колу;
  • Згинання-розгинання всіх пальців одночасно;
  • Згинання-розгинання руки в кистьовому суглобі;
  • Інтенсивне розтирання кожного пальця;
  • Точковий масаж кожного пальця між фалангами з бічних і фронтально-тильних сторін.

    "Пальці лягають спати"

    Почергове загинання пальців, потім їх одночасне випрямлення у супроводі вірша:
    Цей пальчик хоче спати,
    А цей - в ліжечко лягати,
    Цей пальчик позіхнув,
    Цей пальчик вже заснув.
    Тихіше, пальчик, не шуми,
    Братиків не розбуди.
    Встали пальчики, ура!
    Нам у школу йти пора.

  • Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter

    © 2008-2024. Офіційний сайт Бердянської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Запорізької області

     
    [
    ]