§ 3. Гігієна житла

Житло – це наша штучна біосфера, у якій є рослини, тварини, тому тут проявляються ті ж небезпеки, що і в природному середовищі. Безпека в побуті, як і в природі, виробництві, може бути забезпечена тільки при суворому дотриманні певних правил. Мій дім – моя фортеця, кажуть англійці. Але чи така це вже фортеця, чи може нас захистити? Як супротивник у тилу, так і ми у власній квартирі, насиченій всілякими досягненнями сучасної цивілізації, стаємо їх заручниками. Екологія житла не менше важлива, ніж екологія природи. У нашому приміщенні діють ті ж чинники, що й у виробництві: фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні і звісно – соціально-психологічні. Та і сам наш сучасний будинок не такий вже і міцний.

По-перше, фізичні фактори: тепло, світло, шум і самий устрій нашого житла далеко не оптимальні. По друге, часто самі стіни помешкання можуть бути небезпечними, через можливу наявність у них природних радіоактивних матеріалів – наприклад граніту, який у малій кількості може містити радіоактивні елементи. Тому і вдома необхідно дотримуватись техніки безпеки і пам'ятати про побутові небезпеки, які за причинами, змістом та наслідками не поступаються виробничим. Це є проблеми архітектурної екології.

Наші міста, будинки – це найефективніша у світі система для опалення вулиць і площ, тому що тепло виноситься через щілини, непродуману систему вентиляції, віконні прорізи, які в першу чергу служать не стільки для освітлення, скільки для видалення тепла з квартир. Якщо в північній Швеції на опалення 1 м² житла витрачають 27 кг умовного палива, то в Україні – 84. Різниця у 57 кілограмів призначена саме для опалення вулиць. Це та енергія, яка повинна була б гріти нас у наших квартирах та до помешкань просто не доходить – вилітає через труби теплоцентралей, вентиляції. Ще третина її видаляється вже безпосередньо з квартир – через стіни, вікна і двері, щілини і кватирки. Повітропроникненість наших вікон у 10-100 (!) разів вища, ніж у закордонних.

Теоретично, щоб будинок випромінював у простір мінімум тепла, він повинен бути кулеподібним. Наші будинки, особливо багатоповерхові, ніби спеціально побудовані для найшвидшого охолодження. На зовнішній вигляд вони схожі з ребрами охолодження мотоциклетного двигуна – довгі і тонкі. Типова ширина двохсотметрового житлового корпуса – 10 метрів. А от якщо збільшити ширину дома вдвічі, то навіть без додаткової теплоізоляції можна знизити втрати тепла на 15% – через зменшення поверхні тепловіддачі. А якщо ще й утеплити будинок трьохшаровими панелями з пористого бетону, то у квартирі з'являться бажані 20-22°С. Не даремно ж ця температура називається кімнатною. А коли людина спить, краще якщо температура буде 17°С – прохолодним повітрям у сні дихати легше. Хоча частіше тепло (інфрачервоні промені) видаляється не стільки через щілини, скільки через величезні скляні віконні шибки, які не є перепоною для теплових променів.

Давно вже з'явилася ціла прикладна наука про вікна. Це складні світлопрозорі пристрої, які світло пропускають, а шум поглинають, тепло не випускають. Таке вікно має трьохшарове скло, а саме скло покрите поліефірною плівкою, яка відбиває внутрішнє тепло назад у кімнату – щось на зразок парникового ефекту у біосфері. Іноді між шибками замість повітря напускають аргон, щоб удвічі підвищити тепловий опір вікна. У деяких країнах почали випускати вікна – «хамелеони», у яких чутливий фотоелемент керує світло-пропускною спроможністю вікна, як у світлозахисних окулярах.

Просторові параметри житлового приміщення вимагають, щоб у ньому було шість зон: для сну та індивідуального відпочинку, розміщення одягу, індивідуальних розумових і аматорських занять, сімейного відпочинку та спілкування, розміщення речей культурно-побутового призначення загального користування, блок харчування або кухня, санітарно-гігієнічний блок. Існує формула оптимальності житла, відповідно до якої кількість кімнат у квартирі повинна дорівнювати: Х+1, де X – число членів сім'ї. У невеличкому помешканні збільшується концентрація шкідливих чинників – шуму, небезпечних речовин на кухні.

Фізичні чинники небезпеки – це шум у квартирі від телевізора, комп'ютера, гучномовця, до яких ми здається звикли. Але це тільки здається – нервова система автоматично все фіксує, перенапружується і формує стресовий стан.

Фахівці вважають, що якщо середній рівень інтенсивності шуму вдень нижче 50 децибел (Дб), а вночі – нижче 40, то квартира спокійна. Для порівняння: шум трамвая на відстані 7,5 м – 83 Дб. Щоб зменшити його шкідливу дію, використовуємо звукоізоляцію – килими, портьєри, фіранки, тобто звукопоглиначі.

Освітленість є одним із важливих фізичних чинників. Через око людина одержує 90% інформації з навколишнього середовища, що пов'язано зі сприйняттям сітківкою ока світлових (електромагнітних) коливань. У залежності від їх інтенсивності організм реагує по-різному – недостатнє освітлення, як і надлишкове, веде до передчасної втоми, що сприяє виникненню небезпечних травм.

Найбільш близькими до природного освітлення є люмінесцентні джерела або лампи денного світла, але для них характерна пульсація світла з частотою електричного струму – 50 Гц. Це викликає перенапруження м'язової системи ока, кришталика, нервової системи, що сприяє швидкій стомлюваності, захворюваності. Лампи розжарювання не мають цієї вади, хоча їх спектральний склад різко відрізняється від денного – випромінюють у жовтій ділянці спектра. Але ця вада менш небезпечна і тому їх широко вживають для освітлення виробничих, учбових, житлових приміщень. В останній час розроблені нові джерела світла, у яких ці вади відсутні, але вони ще не знайшли широкого вжитку через високу вартість.

Хімічні небезпеки в побуті

Побутова сфера, як і природна, виробнича, насичена небезпечними хімічними речовинами. Це засоби побутової хімії, лікарські речовини, хімічні харчові добавки. Побутова хімія, здавалося б повинна бути нешкідливою, але це далеко не так. Хімічні речовини, в якій би якості, напрямку їх не використовували, залишаються небезпечними. Сучасний побут, житлове помешкання практично не мислимо без лікарських препаратів і так званої побутової хімії – миючі засоби у вигляді порошків та паст, розчинників, емалі та фарби, мінеральні добрива та пестициди, головним чином інсектициди (для знищення комах). Значна частина з них належать до третього (небезпечні речовини) або другого (дуже небезпечні речовини) класів небезпечних речовин. Перший клас (надзвичайно небезпечні речовини), що майже у кожного є вдома – це деякі антибіотики, інсектициди – хлорофос, тіофос.

Вдома ми дихаємо повітрям, в якому концентрація хімічних токсичних речовин у кращому випадку в півтора рази (часто у десять разів) більше, ніж зовні. Велику небезпеку становлять меблі з деревино-тирсових плит (ДТП), які просочені полімерами. Поступово, дуже повільно з них виділяються формальдегід (надзвичайно небезпечна речовина), аміак та фенол, отруюючи повітря кімнати, а значить її мешканців. Меблі, особливо нові є суцільною хімічною небезпекою, тому що просочені достатньо отруйними полімерами – фенолоформальдегідними, епоксидними, діановими смолами. Через це меблі ще й пожежонебезпечні.

Статистика свідчить, що більшість нещасних випадків при пожежах – це смерть не від вогню, а від отруєння газами, які виділяються при нагріванні меблів. Але вже з'являються спеціально оброблені меблі, які у вогні не горять, не виділяють шкідливих речовин. Майже немає їх і в меблях з натуральної деревини, яка майже не містить наших «друзів-полімерів». Не користуйтеся, приміром, полівінілхлоридною плівкою та ізопленом при оздобленні кухні або ванни – вони посилено виділяють отруйні речовини саме в теплих і вологих приміщеннях. Для кухні найкраще білені вапном стіни, у крайньому разі шпалери на паперовій основі. При покупці оздоблювальної плитки, лінолеуму, паласів, килимів необхідно дивитися документацію про їхню відповідність державному стандарту, хоча рідко хто це робить. Отруйними є випаровування пральних порошків, фарб, лаків, розчинників і шампунів – їхня присутність, як правило, непомітна, що заважає нам уловити зв'язок між якістю повітря і станом нашого здоров'я. Більшість синтетичних миючих засобів – другий або третій клас, побутові розчинники – бензин, гас, сольвент – третій або четвертий клас небезпечних речовин. Тому недбале їх зберігання або неправильне використання часто призводить до отруєнь. Слід пам'ятати про небезпеки на звичайній кухні. По-перше, енергетичним джерелом частіше всього є газова плита, яка живиться природним газом – вибухо-, пожежонебезпечна речовина. Природний газ безбарвний, не має смаку, який при суміші з повітрям може вибухнути при наявності іскри, наприклад від електроприладів (вимикач). Для того щоб відчути його, добавляють спеціальну речовину з різким неприємним запахом. У процесі приготування їжі виділяються досить отруйні речовини: чадний газ, дим, у якому містяться канцерогени. Тому кухня обов'язково повинна провітрюватися. Отже кухня – це енергонасичене небезпечне побутове виробництво. Тут, як і в промисловому, потрібно додержувати певних правил поводження з небезпечними об'єктами – електрообладнанням, природним газом, побутовою хімією, лікарськими препаратами, знати, що тут можуть бути перевищені значення ГДК шкідливих речовин у повітрі.

Особливої уваги потребує медикаментозна небезпека, бо і в побуті, і на виробництві часто виникають ситуації, в яких використовують ліки. Але особливо це характерно саме для побуту, де вони майже безконтрольні. Тут широко розповсюджені лікарські препарати, основою яких частіше всього є синтетичні хімічні речовини, а отже до них треба відноситися з обережністю. Дуже часто при неправильному вживанні – передозуванні, одночасному прийомі кількох ліків спостерігаються небезпечні явища. Особливо небезпечні ліки в руках дітей, які ваблять їх своїм гарним виглядом.

Токсичні ефекти виявляються при передозуванні або дуже швидкому насиченні організму ліками, іншими токсичними речовинами, через що печінка не може знешкодити їх надлишок, а нирки – вивести з організму. Специфічні або побічні реакції виявляються звиканням або толерантністю до ліків, що може перейти у пристрасть, у лікарську залежність, а це призводить до глибокої біохімічної перебудови в організмі. Це явище особливо характерно для клітин мозку, чутливих до цефалотропних речовин – знеболюючі ліки (морфін, кодеїн, амфетамін), деякі розчинники (ацетон, ефіри) та інсектициди, які викликають відчуття ейфорії. Після припинення ефекту виникає потреба в його повторенні, а у випадку неможливості цього виникає абстиненція – з'являються сильні болі, які можна зняти повторним вживанням препарату.

Токсичні побічні дії виникають при абсолютному або відносному передозуванні лікарських речовин. Воно може спостерігатися також при надмірно швидкому насиченні організму ліками. Наприклад, збільшення лікувальної дози серцевого глікозиду строфантину в 2,5-3 рази вже призводить до отруєння. Але в той же час така отрута, як миш'як у малих дозах є лікарським препаратом. Лікувальні властивості притаманні відомій отруйній речовині – іприту. Розведений у 20 тис. разів вазеліном, ця отрута військової хімії застосовується проти лускатого лишаю. Поняття отрути носить не стільки якісний, скільки кількісний характер, про що казав ще лікар Парацельс – будь-яка речовина може бути і отрутою, і ліками – усе залежить від її дози.

Висока токсичність притаманна препаратам, які містять бензольне кільце з амінною групою або атомом хлору – це сульфаніламіди, новокаїн, антибіотики та інші. Майже для 10% людей, які користуються такими препаратами, характерні негативні ефекти. Щоб зменшити їх негативну дію, застосовують димедрол, супрастин, діпразин, піпольфен – антигістамінні препарати, які зменшують чутливість організму, але і вони самі теж можуть бути небезпечними.

У побуті люди часто приймають одночасно декілька препаратів, які можуть бути несумісними. У результаті вони можуть взаємодіяти між собою з утворенням отруйних продуктів реакції. Наприклад, не можна одночасно вводити всередину препарати валеріани, інсулін і серцеві глікозиди. Несумісні сульфамідні препарати з бутадіоном, левоміцетином, амідопірином, вітамінами С, Р, Д; стрептоміцин із неоміцином, коліміцином, мономіцином – антибіотики і багато інших.

Більшість отрут у побуті це речовини, які містяться в лікарських препаратах, рослинах, або речах повсякденного вжитку, наприклад тютюн. У багатьох рослинах або ліках містяться отруйні алкалоїди. Це речовини, які містять азотоорганічні сполуки природного, частіше всього рослинного походження. Майже всі такі речовини дуже отруйні.

Таким чином, домашня аптечка завжди повинна бути під контролем і недоступною для дітей, користуватися її вмістом можна тільки за призначенням лікаря.

Фізико-хімічні фактори в побутовій сфері

Сучасна квартира, будинок немислимі без електромагнітних полів, утворюваних благами цивілізації – електромережі, телерадіоапаратура, короткохвильові печі, комп'ютери, мобільні телефони. Сучасний побут насичений тими ж небезпечними джерелами фізико-хімічних факторів, що і виробнича сфера, тільки з меншою інтенсивністю їх дії.

Дослідники США і Швеції встановили факт виникнення пухлин у дітей при впливі на них магнітних полів частотою 60 Гц і напруженістю 2-3 мГс (мілі Гаус) протягом декількох днів або навіть годин. Такі поля випромінюються телевізором, персональним комп'ютером. Рівні напруженості магнітного поля (мГс) на різноманітних відстанях від приладу до людини наведені в таблиці.

Приклад	Відстань, см
	3	30	100
Фен	60 – 20000	1 – 70	0,1 – 3
Електробритва	150 – 15000	1 – 90	0,4 – 20
Телевізор	1000	25 – 560	0,4 – 20

Ці дані пояснюють той факт, що окремі чоловіки відмовляються користуватися електричними бритвами, посилаючись на головний біль. Подібні скарги можна почути і від жінок, які регулярно використовують фен для укладки волосся.

Якщо газова плита – джерело хімічного смогу, то електрообладнання – електронного, дуже небезпечного, смогу. Електромагнітне забруднення середовища стало нині серйозною медико-екологічною проблемою у виробництві, природі та побуті. Ті, хто живе поблизу високовольтних ліній електромереж або релейних ліній зв'язку, у три рази частіше хворіють на ракові хвороби, функціональні розлади нервової, ендокринної, серцево-судинної систем. Для підвищення рівня безпеки необхідно використовувати принцип захисту речовиною – металопластикові штори на вікнах. Вони не тільки відіб'ють електромагнітне випромінювання з вулиці, але ще й термостатують помешкання – улітку у кімнаті стане прохолодніше, а взимку тепліше. Металотканину на основі скловолокна випускають давно, але використовують її тільки в спеціальних галузях.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Що являє собою житло людини, які його основні характеристики?
2. Яка формула оптимального житла?
3. Назвіть фізичні фактори, що впливають на комфортність житла.
4. Що ви знаєте про гігієну освітлення в приміщенні?
5. Які хімічні небезпеки характерні для побуту?
6. У чому полягає небезпека сучасних меблів, килимів?
7. У чому полягає медикаментозна небезпека?

Дивіться також: