Повна версія сторінки за адресою: https://school-2.com/famous/kidalov.php
Кідалов Валентин Іванович
За картками також видавали «кризову» крупу, за сучасними мірками неїстівну, пшоно вважалося делікатесом. З жирів видавали комбіжир, маргарин бував дуже рідко. Отримане за продуктовим карткам для дітей яблучне повидло або карамельки-«подушечки» вважалися ласощами. Ніхто з хлопців у той час не знав слів «шоколад», «морозиво». Великою подією вважалося отримання невеликої посилки так званої американської допомоги, де обов'язково була банка дивно смачною тушонки і кілька екзотичних для того часу зразків західної цивілізації – жувальні гумки.
Відразу після звільнення Бердянська Червоною Армією від фашистів у місті була відкрита їдальня для дітей загиблих червоноармійців, де безкоштовно можна було пообідати. Але таких дітей було так багато, що потрапити в цю їдальню було складно, лише кілька разів за рік.
Так от тоді і жили. Але була тверда впевненість, що це проблеми тимчасові, що вже на наступний рік життя стане краще. У місті відбудовувалися зруйновані і будувалися нові заводи та фабрики, відкривалися школи, дитячі садки, ясла, будинки культури, відновлювалася міська лікарня, медичні пункти та ін. Безробіття повністю було відсутнє, і у людей не було проблем із працевлаштуванням. Зарплата видавалася своєчасно у точно встановлені терміни. І головне – щорічно в зруйнованій війною країні відбувалося зниження цін на продукти, взуття, одяг та інші промислові товари.
Після закінчення 7 класів середньої школи №2 в 1949 році Валентин поступає вчитися в Бердянський машинобудівний технікум, потрібно було скоріше придбати професію і допомагати родині. Закінчивши технікум у 1953 році за спеціальністю технік-технолог кувально-штампувального виробництва, починає працювати на Бердянському заводі «Азовкабель».
У жовтні 1953 року він був призваний до армії і проходив службу в авіації у Білорусії. Демобілізувався в 1956 році. З 1957 р. по 1962 р. Валентин вчиться у Таганрозькому радіотехнічному інституті (нині Південний федеральний університет), після закінчення якого з групою інших випускників направляється на роботу в м. Ульянівськ у створену в цей час на машинобудівному заводі ім. Володарського філію Московського морського науково-дослідницького інституту. Ці молоді фахівці суттєво вплинули на подальший розвиток і становлення підприємства. Саме в цей час були виконані перші роботи по супроводу серійних зразків ЕОМ для надводних кораблів, підводних човнів і систем ППО країни. З 1967 р. почали проводитися розробки за темами «Автоматизація надводних кораблів» і «Автоматизація берегових командних пунктів», і ці роботи стали основою наукової тематики, існуючої досі.
Валентин Кідалов на цьому підприємстві пройшов шлях від інженера до генерального директора – генерального конструктора АСУ Військово-морського флоту Росії. Сьогодні він є видатним ученим в галузі дослідження і проектування автоматизованих систем управління. Їм був внесений вагомий внесок у теоретичне обґрунтування та практичне вирішення завдань проектування АСУ спеціального призначення. Під його науковим керівництвом і за його безпосередньої участі вирішено низку складних науково-технічних проблем, створено десятки зразків нової техніки для спеціальних територіальних систем організаційного управління стосовно до Військово-морському флоту. Розроблені професором Кідаловим В.І. наукові ідеї, математичні моделі склали основу інженерних методик, використовуваних для проектування спеціальних систем управління як у суднобудівній галузі промисловості, так і в органах державної влади, силових структурах, в системі охорони здоров'я Російської Федерації.
Кідалов В.І. – автор 63 наукових праць, в їх числі 20 авторських свідоцтв на винаходи в галузі обчислювальної техніки, які впроваджені в розробках галузі суднобудування і в суміжних галузях.
З 1973 року, працюючи на посаді генерального директора ФНПЦ ВАТ «Марс», він проявив себе не тільки технічно грамотним керівником, але й талановитим економістом, який вміє правильно прорахувати, оцінити ситуацію і прийняти єдине вірне рішення. Завдяки цілеспрямованої діяльності Кідалова В.І. підприємство інтенсивно розвивається і на протязі багатьох років є головним в галузі суднобудування зі створення високонадійних інтегрованих АСУ спеціального призначення, призначених для комплексної автоматизації суден, кораблів та територіально розподілених органів управління центрального та регіонального підпорядкування.
У 1979 році закінчив Академію народного господарства СРСР. Одружений, має дорослих сина та доньку.
Валентин Іванович Кідалов – доктор електротехніки, професор, лауреат Ленінської та Державної премій СРСР, премії Уряду Російської федерації в галузі науки і техніки. За видатний внесок у зміцнення обороноздатності Російської федерації удостоєний звання лауреата Національної премії ім. Петра Великого. Дійсний член Академії електротехнічних наук Російської федерації та Міжнародної академії інформаційних процесів і технологій. Кавалер радянських орденів «Знак Пошани», Трудового Червоного Прапора та російського Ордена пошани. Почесний суднобудівник галузі. Почесний громадянин Ульяновської області, занесений до «Золотої книги пошани».