§ 12. Творення нової України

Зміст навчального матеріалу	Дати подій
Суспільно-політичне життя України в 2005-2013 рр. Авторитарний режим Віктора Януковича Революція Гідності Небесна Сотня Анексія Росією Криму Агресія Росії проти України Російсько-українська війна Добровольчі батальйони Волонтерський рух Реакція світової спільноти Спроби мирного врегулювання Соціально-економічний розвиток України до і після 2014 р. Євроінтеграційний поступ України: Угода про асоціацію між Україною та ЄС Режим безвізового в'їзду в країни ЄС для громадян України Культура й духовність	2008 р. – вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) січень 2010 р. – обрання Віктора Януковича Президентом України листопад 2013 – лютий 2014 рр. – Революція Гідності, повалення авторитарного режиму червень 2014 р. – обрання Петра Порошенка Президентом України 2014 р. – підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС) вересень 2014 р., лютий 2015 р. – Мінські угоди
Персоналії	Поняття і терміни
Петро Порошенко	Євромайдан Революція Гідності Небесна Сотня анексія сепаратизм антитерористична операція тимчасово окупована територія кіборг волонтерський рух люстрація громадянське суспільство безвізовий режим екуменізм
Результати навчально-пізнавальної діяльності
встановлювати та групувати вказані дати відповідно до подій, явищ, процесів; співвідносити дати та історичні факти (події, явища, процеси) з періодами, факти-події - з явищами, процесами, визначати послідовність історичних подій, явищ процесів визначати правильність застосування в історичному контексті зазначених понять і термінів розпізнавати на картосхемі адміністративно-територіальні одиниці України (області, АРК, міста Київ, Севастополь) характеризувати перебіг державотворчих процесів в Україні впродовж останнього десятиліття; природу походження, рушійні сили та значення Євромайдану і Революції Гідності; чинники формування громадянського суспільства в незалежній Україні; важливість для України політичної асоціації, економічної інтеграції та впровадження безвізового режиму з ЄС; діяльність і здобутки вказаних персоналій визначати основні тенденції суспільного розвитку України за часів незалежності; основні тенденції та суперечності соціально-економічного розвитку України в 2005-2008, 2008-2014 і після 2014 р. пояснювати передумови, ознаки та наслідки агресії Росії проти України; сприймати та інтерпретувати різновидові історичні джерела, що стосуються теми

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ

В 2005-2010 рр. з обранням Президентом України Віктора Ющенка всі очікували реформ, які змінять обличчя країни. Реформи, однак, не відбулися. Свою каденцію В. Ющенко розпочав із кадрових перестановок на державній службі. Діючи згідно з коаліційними домовленостями, В. Ющенко в січні 2005 р. підписав указ про призначення Юлії Тимошенко на пост виконувачки обов’язків прем’єр-міністра. На початку лютого Верховна Рада затвердила її на цій посаді. Загострення конфлікту між представниками влади змусило Ю. Тимошенко піти у відставку. Наступним прем’єр-міністром став Юрій Єхануров. Щоб затвердити його на цій посаді, Президенту довелося домовлятися з В. Януковичем – лідером опозиційної фракції в парламенті. 22 вересня 2005 р. В. Ющенко, В. Янукович і в. о. прем’єр-міністра Ю. Єхануров підписали меморандум порозуміння між владою та опозицією.

Від січня 2006 р. набула чинності конституційна реформа, затверджена парламентом під час Помаранчевої революції. Вона істотно підвищила роль партій у політичному житті. Тепер вибори до Верховної Ради мали відбуватися тільки за партійними списками. Владні повноваження Президента України суттєво скорочувалися, а повноваження прем’єр-міністра відповідно розширювалися. Президент мусив вносити на затвердження ту кандидатуру голови уряду, яку йому рекомендувала створена в парламенті коаліційна більшість депутатів.

Хоча провладні партії формально отримали більше голосів виборців і мали сформувати коаліцію, проте в останній момент соціалісти на чолі з О. Морозом об’єднались із регіоналами. Було створено нову коаліцію, О. Мороз став Головою Верховної Ради України, а В. Янукович – прем’єр-міністром. Антикризова коаліція проіснувала недовго. Суперечності між В. Ющенком та В. Януковичем у принципових питаннях дійшли до того, що у червні 2007 р. Президент України розпустив парламент і призначив позачергові вибори на 30 вересня. У новому парламенті було створено Коаліцію демократичних сил, яка з другої спроби затвердила прем’єр-міністром Ю. Тимошенко.

У січні 2008 р. за підписом Президента, Голови Верховної Ради та прем’єр-міністра було надіслано в НАТО заяву про готовність приєднатися до Плану дій щодо членства в Північноатлантичному альянсі (ПДЧ). У відповідь на це Партія регіонів заблокувала роботу парламенту, організувала масові акції протесту і провела у Сєверодонецьку II Всеукраїнський з’їзд депутатів рад усіх рівнів з метою показати, що південні та східні регіони країни проти поглиблення відносин із НАТО. Водночас у Москві від України чекали вступу до Єдиного економічного простору разом із Білоруссю і Казахстаном. За президентства В. Ющенка почалося загострення українсько-російських відносин, пов’язане з розподілом азовсько-керченської акваторії.

АВТОРИТАРНИЙ РЕЖИМ ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА

У січні-лютому 2010 р. відбулися чергові вибори президента, переможцем перегонів став лідер Партії регіонів Віктор Янукович. Переговори щодо формування нової парламентської коаліції тривали майже місяць. Нарешті 11 березня коаліцію «Стабільність і реформи» у складі 235 парламентарів було сформовано. Того ж дня до влади прийшов новий уряд на чолі з Миколою Азаровим. Новий президент почав вибудовувати вертикаль незалежної від суспільства одноосібної влади. Перш за все він створив у парламенті пропрезидентську коаліцію, поповнюючи свою Партію регіонів перекупленими народними депутатами інших партій, яких у народі презирливо називали «тушками». Було звільнено третину суддів Конституційного Суду, щоб добитися його слухняності. Одночасно новообраний президент підпорядкував собі судову систему всіх рівнів і систему прокуратури, щоб забезпечити масштабний переділ власності в інтересах «сім’ї» і вузького кола наближених осіб. Нарешті, за допомогою Конституційного Суду Україну було перетворено з парламентсько-президентської на президентсько-парламентську республіку.

У жовтні 2012 р. відбулися чергові парламентські вибори за змішаною системою. За результатами виборів було сформовано підконтрольну президенту коаліцію. У державі розпочались політичні процеси проти противників влади. Відбувалось погіршення економічної ситуації. За час президентських повноважень В. Януковича істотно погіршився й політичний клімат у країні. На зовнішньополітичній арені здійснювалась подвійна гра, в якій пріоритетним залишався російський вектор. На посаді Президента України В. Янукович пішов на стратегічні поступки щодо перебування у Криму Чорноморського флоту Російської Федерації. Укладені В. Януковичем 21 квітня 2010 р. так звані Харківські угоди подовжували термін оренди на 25 років – до 2042 р. Верховна Рада ратифікувала ці угоди без будь-яких консультацій із громадськістю.

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ

Подією, яка викликала соціальний вибух, була неочікувана відмова Президента України підписати угоду про асоціацію з Євросоюзом. Ця сенсаційна новина збурила українське суспільство. Виступи протестувальників у Києві почалися з 21 листопада 2013 р. Тоді ж у соціальних мережах уперше з’явився термін «Євромайдан».

22 листопада протестувальники вийшли на вулиці в Донецьку, Івано-Франківську, Луцьку, Ужгороді, Львові.

Євромайдан – національно-патріотичні протестні акції в Україні, що розпочалися після заяв В. Януковича про фактичну відмову від європейського вектора зовнішньої політики України.

24 листопада у Києві відбулася найбільша за період президентства Януковича маніфестація, яка налічувала до 150 тис. учасників. Колони маніфестантів заповнили Хрещатик та прилеглі вулиці. Мітинг на Майдані Незалежності затвердив документ під назвою «Вимоги Євромайдану», який складався з трьох пунктів: відставка прем’єр-міністра М. Азарова, скликання до 27 листопада позачергової сесії Верховної Ради для ухвалення євроінтеграційних законів, яких бракувало, і підписання В. Януковичем у Вільнюсі Угоди про асоціацію з Євросоюзом. На Майдані Незалежності було встановлено 15 армійських брезентових наметів, комендантом наметового містечка обрано Андрія Парубія.

Саміт у Вільнюсі відбувся 28 і 29 листопада 2013 р. Янукович поїхав на нього, але на зустрічі з європейськими партнерами заявив, що підписання угоди Україною не на часі. Тоді протестувальники вирішили залишитися на Майдані Незалежності. Тепер вони вимагали від парламентської опозиції розпочати процедуру імпічменту президента.

У ніч на 30 листопада Майдан оточили 2 тис. бійців «Беркута» з Криму, Чернігівської і Луганської областей. У цей час у наметах перебувало до 400 протестувальників, переважно, студентів. Міліція знищила намети і жорстоко побила всіх, хто потрапляв під руку.

1 грудня, у річницю референдуму 1991 р., який проголосив незалежність України, на майдани і вулиці Києва вийшло від 500 тис. до 1 млн. громадян. Цього дня було створено Штаб національного спротиву, який розмістився у Будинку профспілок. До Києва почали з’їжджатися тисячі протестувальників з усіх міст України. 8 грудня було повалено пам’ятник Леніну на Бессарабській площі. І ця подія започаткувала «ленінопад» на всій території України.

У ніч на 11 грудня уряд зробив нову спробу розігнати Євромайдан. Бійцям «Беркута» вдалося підійти впритул до Будинку профспілок. З Михайлівського Золотоверхого собору вдарив набат, підхоплений дзвіницями інших церков. Тисячі киян кинулися на допомогу протестувальникам, «Беркут» відступив. За кілька годин на Майдані вже стояли нові намети й довкола них – барикади 2-3 метри заввишки.

На вічі 14 грудня Євромайдан висунув нову вимогу: повернутися до легітимної Конституції від 8 грудня 2004 р., тобто перетворити Україну з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську республіку.

Понад місяць В. Янукович утримувався від активних дій, побоюючись реакції світової спільноти. Події в Україні були весь цей час головним сюжетом провідних ЗМІ світу. Однак 16 січня 2014 р. пропрезидентська більшість у Верховній Раді з порушенням установленої процедури голосування ухвалила пакет із 10 законів, що суттєво звужували конституційні права і свободи громадян. Тепер уже вимога про підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом відійшла на другий план. Євромайдан почав переростати в Революцію Гідності. Основною вимогою протестувальників стало скасування прийнятого 16 січня диктаторського законодавства. Антиурядові виступи ширилися по всій країні.

Революція Гідності – політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 р., спричинені спротивом проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу. Одними з головних причин протестів стали надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», небажання народу України миритись із перетворенням країни не лише де-факто, а й де-юре на одну з колоній Росії.

Небесна Сотня – прийнята в Україні збірна назва загиблих протестувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Революції Гідності у грудні 2013 – лютому 2014 р.

22 січня 2014 р., у День соборності України, снайпери «Беркута» застрелили на вулиці Грушевського п’ятьох активістів Євромайдану. Пішов відлік жертв режиму В. Януковича, пізніше названих Небесною Сотнею. Одночасно в Києві та інших містах розпочалося захоплення будівель адміністрацій. Протистояння із силовиками вступило в критичну фазу.

«Кривавий четвер» 20 лютого на вулиці Інститутській додав до жертв режиму Януковича понад півсотні протестувальників. Ці жахливі події шокували увесь світ. Цього дня Верховна Рада голосами 236 депутатів (у тому числі 35 від Партії регіонів) затвердила антиурядову постанову «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України». Наступного дня В. Янукович на зустрічі з лідерами опозиції та європейськими міністрами погодився на позачергові президентські вибори не пізніше ніж у грудні. Обидві сторони вирішили повернутися до легітимної конституції у редакції від 8 грудня 2004 р., після чого Верховна Рада голосами 386 депутатів схвалила відповідну постанову. Парламент зобов’язав Кабінет Міністрів, СБУ, МВС і Міноборони припинити застосування сили, заборонив використання будь-яких видів зброї та спецзасобів проти громадян України і наказав усім силовим підрозділам повернутися до місць постійного базування.

22 лютого міліційна охорона Адміністрації Президента України поклала свої щити на землю і почала сідати в автобуси. Побачивши це, Янукович залишив будівлю Адміністрації й подався до своєї резиденції у Межигір’ї. У ніч на 23 лютого він покинув Україну. О 15-й годині цього дня Верховна Рада констатувала, що В. Янукович самоусунувся від виконання президентських обов’язків і голосами 328 депутатів прийняла рішення провести позачергові вибори Президента України. Виконання обов’язків Президента України було покладено на Голову Верховної Ради України О. Турчинова.

ЗНАЧЕННЯ ЄВРОМАЙДАНУ ТА РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ збереження державного суверенітету України; ліквідація диктатури в результаті скасування «диктаторських законів»; відновлення основних демократичних свобод; ліквідація корумпованого режиму В Януковича; Угода про асоціацію з Європейським Союзом; зміцнення зв'язків із Північноатлантичним альянсом, зростання ідей патріотизму та солідарності серед громадян України; прискорене сформування вертикалі влади; створення передумов для назрілих суспільно-політичних і соціально-економічних реформ; прискорення процесу формування громадянського суспільства.

АНЕКСІЯ РОСІЄЮ КРИМУ

Вище керівництво Російської Федерації уважно спостерігало за подіями, що розгорталися на Майдані Незалежності в Києві, та ситуацією в Україні. 20 лютого 2014 р., коли стало зрозуміло, що режим В. Януковича агонізує, В. Путін ухвалив рішення щодо введення в дію плану анексії Криму.

Операція із окупації Кримського півострова розпочалася 20 лютого. Дороги, які вели до Криму із материкової України, були перекриті блокпостами. Вишколені люди у військовій формі без знаків розрізнення, так звані зелені чоловічки (РФ не визнавала, що це російські військовослужбовці), озброєні новітньою зброєю, захоплювали аеропорти, приміщення місцевих органів влади, блокували українські військові частини, вимагали від їхніх командирів здати зброю і перейти на бік «кримського народу».

Кримські гарнізони зруйнованої В. Януковичем української армії було заблоковано, російська агентура створила альтернативні «органи влади» й організувала 16 березня так званий референдум щодо статусу Криму із заздалегідь передбачуваними результатами. Ці результати не визнали ні Україна, ні Європейський Союз, ні США. За два дні в Кремлі було підписано договір про прийняття Криму й Севастополя до складу Російської Федерації – як Республіку Крим, що увійшла до складу Південного федерального округу. ООН, ПАРЄ, ПА ОБСЄ уважають Крим тимчасово окупованою Російською Федерацією територією.

Анексія – насильницьке приєднання (загарбання) однією державою частини або всієї території іншої держави.

Тимчасово окупована територія – частина території України, яка контролюється Російською Федерацією унаслідок окупації Криму та війни на сході України.

Сепаратизм – прагнення спільнот, груп населення або певної частини держави до відокремлення.

АГРЕСІЯ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ. РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

Вдавшись до окупації Криму та маючи плани захоплення території на сході та півдні України, російські спецслужби навесні 2014 р. провели серію операцій із метою формування так званої Новоросії. Частина громадян українського сходу очікувала повторення «кримського сценарію», тому не передбачала небезпеки збройного протистояння, людських жертв, руйнувань інфраструктури.

Антиукраїнські сепаратистські виступи на сході України були інспіровані російськими спецслужбами, які направили в Україну своїх співробітників, диверсантів, провокаторів. Вони озброювали людей із сумнівною репутацією, співробітників правоохоронних органів, безробітну молодь, найманців із РФ та інших країн.

Події, що вочевидь були не стихійними, а завчасно ретельно готувалися, почалися 6 квітня, коли приміщення Донецької облдержадміністрації було атаковане двотисячним натовпом. Над приміщенням ОДА підняли російський прапор, хтось зачитав резолюцію мітингу з вимогою негайно скликати позачергову сесію обласної ради і винести на порядок денний референдум про входження Донецької області до складу РФ. Наступного дня нашвидкуруч зібрана «рада» затвердила резолюцію про створення Донецької республіки та її входження до складу Російської Федерації.

7 квітня керовані російськими спецслужбами колаборанти проголосили створення «Донецької народної республіки» і «Харківської народної республіки». Того самого дня СБУ ухвалила рішення про проведення антитерористичної операції (АТО).

Результативними були дії підрозділів спецпризначення МВС України у Харкові, де до 8 квітня вдалося звільнити адміністративні приміщення та затримати правопорушників. Однак у Донецькій і Луганській областях ситуація загострювалася. 12 квітня поблизу Слов’янська потрапила в засідку група офіцерів СБУ та підрозділу «Альфа». Це стало першим боєм українських військовослужбовців із російською диверсійною групою. 14 квітня 2014 р. виконувач обов’язків Президента України О. Турчинов увів у дію рішення РНБО, після чого розпочалася широкомасштабна антитерористична операція.

Антитерористична операція (АТО) – комплекс військових і спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських і проросійських збройних формувань у війні на сході України.

Подальший наступ терористів призвів до проголошення 27 квітня «Луганської народної республіки». З 12 квітня тривали бої під Слов’янськом. 2 травня сили АТО здійснили штурм міста й захопили телевежу на горі Карачун. У ніч на 5 липня сили АТО вибили терористів зі Слов’янська, їхні угруповання відступили до Горлівки і Донецька. Услід за Слов’янськом від терористів було звільнено Краматорськ, Дружківку, Артемівськ і Костянтинівку.

У ніч на 25 серпня РФ ввела на територію України вісім батальйонно-тактичних груп чисельністю до 4 тис. військовослужбовців. Стратегічна ситуація одразу змінилася. Підрозділи ВСУ та добровольчі батальйони опинилися в оточенні під Іловайськом. Під Іловайськом сили АТО зазнали найбільших втрат за всю війну. Загинули, за неповними даними, 366 бійців, 128 потрапили в полон, 158 зникли безвісти, 429 зазнали поранень. Бої під Іловайськом стали одним із переламних моментів війни на сході України: сили АТО віднині мали справу не лише з терористами, а й із регулярними військами РФ та вимушені були перейти до оборони, аби не допустити подальшого просування окупаційних військ.

242 дні (з 26 травня 2014 р. до 22 січня 2015 р.) тривала оборона Донецького аеропорту. Бої за Донецький аеропорт, що стали символом мужності і героїзму наших бійців, були одними з найзапекліших у війні на сході України. Українських вояків, що обороняли ДАП, за мужність і непереможність назвали «кіборгами».

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ

Початковий період (20 лютого – початок квітня 2014 р.) Окупація РФ АР Крим. Дестабілізація обстановки у східних та південних областях України.

Період збройної агресії на сході України (початок квітня – 5 вересня 2014 р.) Боротьба з «гібридною агресією» РФ. Звільнення силами АТО території Донецької та Луганської областей від терористів. Відбиття вторгнення військ РФ.

Період збройної агресії на сході України (5 вересня 2014 – 30 квітня 2018 р.) Локалізація конфлікту в окремих районах Донецької та Луганської областей.

Період збройної агресії на сході України (з 30 квітня 2018 р.) Проведення Операції об'єднаних сил.

ДОБРОВОЛЬЧІ БАТАЛЬЙОНИ. ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ

Російська агресія на сході України спричинила появу такого явища, як добровольчі батальйони – військові, поліцейські та інші формування, що формально не входять до складу Збройних Сил, вступ до яких відбувався на добровольчій основі. Добробати почали формуватися навесні 2014 р. На базі внутрішніх військ було створено перші два добровольчі батальйони Нацгвардії. Ядром більшості добровольчих формувань стали активісти Майдану.

З початком збройної агресії РФ проти України навесні 2014 р. Міністерство оборони України почало набір до батальйонів територіальної оборони (БТрО), що формувалися при облдержадміністраціях із місцевих добровольців. Загалом було створено 32 батальйони територіальної оборони, серед яких: 24 БТрО «Айдар», 25 БТрО «Київська Русь», 39 БТрО «Дніпро-2», 40 БТрО «Кривбас».

Окремої уваги заслуговує волонтерський рух, який розпочався ще в період Революції Гідності. Після початку збройної агресії РФ проти України він перетворився на всеукраїнський волонтерський рух із забезпечення ресурсами українських військових (Збройних Сил, Національної гвардії тощо), які з 2014 р. стримують російську збройну агресію. Сформувався стихійно з початком військового конфлікту в різних регіонах України. Волонтерський рух також допомагає вимушеним переселенцям із Криму та Донбасу. За деякими оцінками, за два роки війни (станом на квітень 2016 р.) волонтери зібрали на потреби військових понад мільярд гривень. У листопаді 2014 р. близько 30 волонтерських груп об’єдналися у громадську організацію «Асоціація народних волонтерів України».

РЕАКЦІЯ СВІТОВОЇ СПІЛЬНОТИ. СПРОБИ МИРНОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ

5 вересня 2014 р. у Мінську представники ОБСЄ, України та РФ підписали першу угоду про припинення вогню на Донбасі. Однак бойові зіткнення різної інтенсивності на лінії розмежування не припинялися ні на день. Підписаний протокол складався із 12 пунктів і передбачав, зокрема, обмін військовополоненими, забезпечення гуманітарної допомоги й моніторинг режиму припинення вогню на кордоні. У протоколі згадувалося зобов’язання України законодавчим шляхом забезпечити «особливий статус» окремих районів Донецької і Луганської областей. Утім, це поняття було розмитим. Моніторинг режиму припинення вогню з боку ОБСЄ також не конкретизовано.

Попри низку неузгодженостей щодо проведення на місцевості лінії розмежування сторін протистояння, сили АТО в цей період активних наступальних дій не здійснювали. Натомість російські окупаційні війська постійно вчиняли провокації, спрямовані на ескалацію збройного конфлікту. Прагнучи забезпечити виконання Мінських угод, західні союзники України запровадили чергові санкції проти Російської Федерації, проте це не змінило ситуацію на сході України. Перемир’я було умовним і поступово зійшло нанівець.

11 лютого 2015 р. у Мінську зустрілися лідери Німеччини, Франції, Росії і України (формат «нормандської четвірки»), щоб обговорити план урегулювання конфлікту на сході України. У результаті тривалих переговорів лідери «четвірки» домовилися про негайне і всеосяжне припинення вогню в окремих районах Донецької та Луганської областей, починаючи з 15 лютого. Провідні держави світу сприйняли підсумки переговорів «нормандської четвірки» (Мінськ-2) із полегшенням. Проте підписаний документ фактично ігнорувала Росія. На непідконтрольну Україні територію в Луганській і Донецькій областях РФ стягнула велику кількість озброєння та живої сили, яка у червні 2015 р. становила 42,5 тис. осіб.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ

У лютому 2014 р. Україна опинилася без глави держави. Згідно з Конституцією вибори Президента України мали відбутися 29 березня 2015 р. Після втечі Януковича Верховна Рада прийняла рішення про проведення позачергових президентських виборів. Ураховуючи ситуацію фактичної війни з Російською Федерацією, вибори мали провести у стислі строки. Тому їх призначили на 25 травня. Українські громадяни відчували, що голосувати треба консолідовано, щоб кандидатура президента визначилася в першому турі. Перемогу здобув Петро Порошенко, який 7 червня став на посаду.

26 жовтня 2014 р. відбулися позачергові вибори до Верховної Ради. 27 листопада 2014 р. новообраний Голова Верховної Ради Володимир Гройсман оголосив у сесійній залі про створення парламентської коаліції у складі п’яти фракцій – Блоку П. Порошенка, «Народного фронту», «Самопомочі», Радикальної партії і «Батьківщини». До коаліції увійшли 302 депутати.

На засіданні парламенту 27 листопада 2014 р. Президент України повідомив, що до нього надійшло подання за підписом п’яти керівників депутатських фракцій про призначення на посаду прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка. Верховна Рада підтримала це кадрове призначення.

Україна повернулася до парламентсько-президентської моделі влади, коли повноваження глави держави обмежуються національною безпекою, зовнішньою політикою й балансувальними функціями щодо інших органів влади. В Україні розпочалися процеси становлення громадянського суспільства, яке вимагало очищення всіх гілок влади від старих кадрів, які скомпрометували себе співпрацею з режимом В. Януковича. Було ухвалено Закон України «Про очищення влади» та розпочато процес люстрації.

Громадянське суспільство – саморегульоване суспільство вільних, рівних, економічно незалежних від держави громадян, які вступають до недержавних організацій та об'єднань задля захисту своїх законних інтересів і досягнення цілей.

Люстрація – встановлена Законом України «Про очищення влади» або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Після Революції Гідності прискорилася дерадянізація країни. У квітні 2015 р. Верховна Рада України схвалила ініційований Українським інститутом національної пам’яті Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». У країні розгорнулася масштабна декомунізація. До кінця 2016 р. було перейменовано понад 50 тис. назв вулиць і населених пунктів. Зокрема, Дніпропетровськ став Дніпром, а Кіровоград – Кропивницьким.

Однак досягнення знецінювалися різким падінням добробуту населення. Прем’єр-міністр швидко втратив суспільну підтримку. У квітні 2016 р. прем’єр-міністром став голова парламенту Володимир Гройсман, а Верховну Раду очолив Андрій Парубій.

Деструктивна роль урядів України за десятиліття перед Євромайданом, агресія Російської Федерації спричинилися до істотного погіршення економічного становища України. Валовий внутрішній продукт (ВВП) за 2013-2015 рр. скоротився з 183,3 до 90,6 млрд. доларів США. Лише у 2016-2018 рр. почалося незначне зростання ВВП. В умовах війни різко загострилася небезпека антидержавної діяльності широко представленого в українській економіці російського капіталу.

ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИЙ ПОСТУП УКРАЇНИ: УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС

У березні 2014 р. прем'єр-міністр України А. Яценюк підписав у Брюсселі політичну частину Угоди про асоціацію з Євросоюзом, а у червні Президент України П. Порошенко – її економічні розділи.

Із червня 2017 р. між Україною та Євросоюзом запрацював безвізовий режим. Він, зокрема; дав змогу громадянам України, які мають біометричні паспорти, приїжджати до країн ЄС з діловою чи туристичною метою або в сімейних справах на термін до 90 днів упродовж 180-денного періоду протягом року без попереднього оформлення візових документів.

Щоб безвізовий режим став здійсненним, Україні довелося три роки поспіль істотно реформувати своє законодавство, наближаючи його до норм Євросоюзу. У жовтні 2014 р. Верховна Рада затвердила пакет антикорупційних законів, що зобов’язують осіб, які виконують державні функції, і осіб, які посідають відповідальні посади в органах місцевого самоврядування, подавати електронні декларації про доходи і статки. 7 лютого 2019 р. Верховна Рада закріпила в Конституції курс на членство в ЄС і НАТО.

Безвізовий режим – статус, що дає змогу громадянам України вільно перетинати міждержавні кордони країн Європейського Союзу без попереднього звернення до посольства для отримання дозволу (візи).

КУЛЬТУРА І ДУХОВНІСТЬ

Важливим аспектом культурної політики є її мовний складник. Конституція України визнає одну державну мову – українську. Перепис 2001 р. засвідчив, що вона є рідною для 67,5% населення України. Тож утвердження суверенної й незалежної держави в Україні можливе лише за активної мовної політики, спрямованої на зміцнення української мови як державної. 25 квітня 2019 р. Верховна Рада України ухвалила закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Запровадження мовних квот сприяло популяризації української музики. Пісні вітчизняних виконавців стали популярними на різноманітних відеоресурсах. Під час пісенного конкурсу 2016 р., який відбувся у шведській столиці Стокгольмі, українська співачка кримськотатарського походження Джамала із піснею «1944», присвяченою депортації кримськотатарського народу сталінським режимом у 1944 р., здобула перемогу.

Справжнє піднесення нині переживає українська література. Уперше за багато років твори українських митців видають масовими накладами, зокрема, романи В. Шкляра «Чорний ворон» (2009), у якому відтворено одну зі сторінок нашої історії – боротьбу українських повстанців проти радянської влади у 1920-х рр.; Є. Жадана «Ворошиловград» (2010), екранізований 2018 р. (фільм «Дике поле»); перший прозовий твір Ліни Костенко – роман «Записки українського самашедшого» (2011).

Розвивається українське образотворче мистецтво. Щодалі більше уваги привертають твори художників-концептуалістів. Вони намагаються сприймати світ ідей, а не саме тільки середовище довкола. Помітне місце в їхній творчості посідає інсталяція – просторова композиція, яка сконструйована з різних матеріалів і побутових предметів.

Боротьба за створення в Україні автокефальної Церкви розпочалася ще від 1992 р. Її актуалізація пов’язана із анексією Криму і військовою агресію Росії на Донбасі. Перед Вселенським патріархом Варфоломієм І було порушено питання щодо надання Томосу про автокефалію Українській Церкві. Розв’язання цього питання допомагало об’єднати та консолідувати патріотичні сили проти загарбника та нівелювати вплив Москви на внутрішнє життя, здійснюване через окремі структури або представників УПЦ Московського патріархату. 15 грудня 2018 р. у Софійському соборі в Києві відбувся об’єднавчий собор православних церков, на якому було створено єдину помісну Українську православну церкву. Під час собору предстоятелем Православної церкви України – такою є офіційна назва української церкви – обрали митрополита Епіфанія. Вселенський патріархат визнав підсумки собору й запросив обраного предстоятеля митрополита Київського і всієї України на Фанар для вручення Томосу. 5 січня 2019 р. Вселенський патріарх Варфоломій у патріаршому храмі в Стамбулі підписав Томос про автокефалію Православної церкви України (ПЦУ), а 6 січня 2019 р. урочисто вручив його предстоятелю єдиної помісної Української Православної церкви митрополиту Київському і всієї України Епіфанію. Утворення помісної Української православної церкви сприяло поглибленню діалогу між православною та греко-католицькою Церквами.

Екуменізм – ідеологія та рух за співпрацю та взаєморозуміння між різними християнами церквами.

Дивіться також: