§ 1.4. Hrygori Skovoroda / Григорій Сковорода

The 18th century Ukrainian philosopher, mystic, poet Hryhori Skovoroda, author of the collection of poems Garden of Divine Songs as well as several prose works, represents the end of the Ukrainian baroque, a period marked by a keen fascination with emblematics. The very course of Skovoroda's life is emblematic, forming a circle. He fondly remembered the place of his birth as a land of woods, hills, springs, and gardens.

Hryhori Skovoroda was born in the family of a poor Cossack in the village of Chornukhy near Lubny in 1722. He studied at the Kyivan Academy (1734-1741, 1744-1745, 1751-1753) but did not complete the full program. From 1741 to 1744 he was a member of the imperial choir in the capital of the Russian Empire. He spent the period from 1745 to 1750 in Hungary and may have traveled elsewhere in Europe as well. In 1750-1751 he taught poetics in Pereyaslav. For most of the period from 1753 to 1759 Skovoroda was a tutor in the family of a landowner. From 1759 to 1769, with interruptions, he taught such subjects as poetry, syntax, Greek, and ethics at the Kharkov College. After an attack on his course on ethics, he in 1769 decided to leave teaching for the last time. In the final quarter of his life he lived with various friends, both rich and poor.

This last period was the time of his great philosophic works. In this period as well, but particularly earlier, he wrote poetry and letters in Russo-Slavonic and in Latin and did a few translations from Latin. A lover of music, he played several instruments and composed songs.

Upon his death in 1794 he was buried, it is said, in a garden. Skovoroda reportedly asked that his epitaph read:

"The world chased me but could not catch me".

Український філософ XVIII ст., містик і поет Григорій Сковорода, автор поетичного збірника «Сад божественних пісень», а також декількох робіт у прозі, є представником епохи закінчення українського бароко — періоду, що ознаменувався надзвичайним захопленням символікою. Сам життєвий шлях Сковороди символічний і являє собою коло. Про місце, де він народився, поет згадує з ніжністю, характеризуючи його як край лісів, пагорбів, джерел і садів.

Григорій Сковорода народився в родині бідного козака в селі Чорнухи неподалік від Лубен у 1722 р. Він учився в Київській академії (1734-1741, 1744-1745, 1751-1753), але навчання не закінчив. З 1741 до 1744 р. він був учасником імператорського хору в столиці Російської імперії. Період з 1745 до 1750 р. він провів в Угорщині, і, можливо, також подорожував іншими європейськими країнами. У 1750-1751 рр. він викладав поетику в Переяславі. Велику частину часу з 1753 до 1759 р. Сковорода був гувернером у родині землевласника, З 1759 по 1769 р., з перервами, він викладав такі предмети як поезія, синтаксис, грецька мова й етика в Харківському училищі. Через напади на його курс етики, у 1769 р. він вирішив кинути викладацьку діяльність назавжди. Останню чверть свого життя він провів з різними друзями — багатими і бідними.

У цей останній період були написані його найбільші філософські роботи. І в цей період (але, все-таки, переважно раніше) він писав вірші та прозу російсько-слов'янською мовою і латиною і зробив кілька перекладів з латини. Будучи аматором музики, він грав на декількох інструментах і писав пісні.

За деякими відомостями після своєї смерті в 1794 р. він був похований у саду. Говорять, Сковорода просив, щоб напис на його надгробному пам'ятнику говорив:

«Світ переслідував мене, але спіймати не зміг».

Дивіться також: