§ 10.4. The Ukrainian Language / Українська мова

The Ukrainian Language is the second most widely spoken language of 12 surviving members of the Slavic group of the large Indo-European language family. Geographically, it is classified with Russian and Belarussion as an East Slavic language.

Ukrainian is represented basically by a set of dialects, some of which differ significantly from the others. Generally, however, dialectical divisions in Ukrainian are not so strong as they are, for example, in British English or German. Traditionally, scholars have divided Ukrainian dialects into three main groups, northern, southwestern, and southeastern. Standard Ukrainian is a superstructure built on this dialectal foundation. It is the only form of Ukrainian taught in school and used in literature. The standard language is based mainly on the Poltava-Kyiv dialects of the southeastern group.

The status of the Ukrainian language on Ukrainian territories was defined, except during Ukraine's brief period of independence, by foreign powers. As a rule, the role of the Ukrainian language was restricted. In the former USSR, for example, there was no special legislation on language; Russian was the only language of government. Ukraine's constitution of 1937 guaranteed the use of Ukrainian in the schools. In fact, Russian continued to be the only language of instruction for the Ukrainian population.

On 28 October 1989 the Supreme Soviet of the UkSSR passed the law "On languages in the Ukrainian SSR", which gives official status to Ukrainian and provides its introduction in the legislation, ministry, civil organizations and enterprises, the court system, international treaties and agreements, the school system from kindergarten to higher educational institutions, scientific publications and the mass media.

Українська мова є другою за поширеністю мовою з 12 живих членів слов'янської групи великої Індоєвропейської сім'ї мов. Географічно вона класифікується разом з російською і білоруською мовами як східнослов'янська мова.

Українська мова представлена в основному набором діалектів, деякі з яких значно відрізняються один від одного. Загалом, проте, діалектичні розділення в українській мові не так сильні, як, наприклад, в британській англійській мові або німецькій мові. Традиційно, вчені розбили українські діалекти на три головні групи, північні, південно-західні, і південно-східні. Стандартна українська мова — суперструктура, побудована на цій діалектній основі. Вона — єдина форма української мови, що викладається в школі і використовується в літературі. Нормативна мова заснована переважно на київських і полтавських діалектах південно-східної групи.

Статус української мови на українських територіях був визначений, окрім короткого періоду незалежності України від іноземної влади. Як правило, роль української мови була обмежена. У колишньому СРСР, наприклад, не було ніякого спеціального законодавства про мову; російська мова була єдиною мовою уряду. Українська конституція 1937 р. гарантувала використання української мови в школах. Фактично, російська мова продовжувала бути єдиною мовою диктатури над українським населенням.

28 жовтня 1989 р. Верховна Рада Української РСР прийняла закон «Про мови в Українській РСР», який надає офіційного статусу українській мові і забезпечує її введення в законодавстві, міністерстві, цивільних організаціях і підприємствах, судовій системі, міжнародних договорах і угодах, системі школи від дитячого садка до вищих освітніх установ, наукових публікаціях і засобах масової інформації.

Дивіться також: