§ 12.2. Kyiv-Pechersk Lavra / Києво-Печерська Лавра

Kyiv-Pechersk Lavra (The Kyiv Cave Monastery) is an Orthodox monastery in Kyiv. It was founded by St. Anthony of the Caves in the mid-l 1st century near the village of Berestove in a cave that the future metropolitan of Kyiv, Ilarion, had excavated and lived in until 1051. The first monks excavated more caves and built a church above them. The monastery's first hegumen was Varlaam (to 1057). He was succeeded by St. Theodosius of the Caves (ca 1062-74).

The Kyiv princes and boyars generously supported the monastery, donating money, valuables, and land, and building fortifications and churches; some even became monks. Many of the monks were from the educated, upper strata, and the monastery soon became the largest religious and cultural center in Kyiv Rus. St. Theodosiuss "Teachings", Nestor the Chronicler's "Story about Borys and Glib", "Life of Theodosius of the Caves", "Tale of Bygone Years" and the Kyiv Cave Patericon were written there. Foreign works were translated, and books were transcribed and illuminated. Architecture and religious art (icons, mosaic, frescoes) — the works of Alimpii, Hryhorii, and others — developed there. Many folktales and legends eventually arose about its saintly figures.

The monastery was sacked several times: Each time it was rebuilt, new churches were erected, and the underground tunnels of caves and catacombs expanded.

In 1615 Archimandrite Ye. Pletenetsky established the first printing press in Kyiv at the Kyiv Cave Monastery, which became an important center of publishing in Ukraine. Archimandrite (later Metropolitan) P. Mohyla opened the Kyiv Cave Monastery School, in 1632 it was merged with the Kyiv Epiphany Brotherhood School to form a college (later called Kyiv Mohyla Academy).

Києво-Печерська лавра (Києво-Печерський монастир) — православний монастир у Києві. Його заснував Святий Антоній Печерський у середині XI ст. біля села Берестове в печері, яку розкопав майбутній митрополит Києва, Іларіон, і прожив у ній до 1051 р. Перші ченці розкопали більші печери і побудували церкву над ними. Першим ігуменом монастиря був Варлаам (до 1057 р.). Його послідовником був Святий Феодосій Печерський (приблизно 1062-74 рр.).

Київські князі і бояри великодушно підтримували монастир, жертвуючи гроші, цінності, землі, фортифіковані будівлі, і церкви; деякі навіть ставали ченцями. Багато ченців були з вихованих, з вищого кола, і монастир скоро став найбільшим релігійним і культурним центром у Київській Русі. «Повчання» Святого Феодосія, «Історія про Бориса і Гліба» Нестора Літописця, «Життя Феодосія Печерського», «Повість времінних літ» і «Києво-Печерський патерик» були написані там. Перекладались іноземні роботи, переписувались і прикрашались книги. Архітектура і релігійне мистецтво (ікони, мозаїка, фрески) — роботи Олімпія, Григорія, та інші — розвивалися там. З часом з'явилося багато народних казок і легенд про цих святих.

Монастир руйнувався декілька разів: кожного разу він відновлювався, зводилися нові церкви, розширювалися підземні тунелі печер і катакомб.

У 1615 р. архімандрит Є. Плетенецький встановив перший друкарський прес у Києві в Києво-Печерському монастирі, який став важливим центром друкування в Україні. Архімандрит (пізніше митрополит) П. Могила відкрив Києво-Печерську монастирську школу, в 1632 р. вона була об'єднана з Київською Богоявленською братською школою, щоб сформувати колегію (яка пізніше отримала назву Києво-Могилянська Академія).

Дивіться також: