МЕНЮ
Учень! Що для тебе (як для школяра) означає школа?





  • ▲  угору сторінки
  • ◄  на попередню сторінку
головна сторінка > Теорія > Екологія рідного краю > Розділ II. Сільська місцевість і місто як середовище життя людини > § 6

§ 6. Забруднення навколишнього середовища твердими промисловими та побутовими відходами

Запорізька область відіграє важливу роль у формуванні економічного потенціалу держави.

Об'єм виробництва промислової продукції в області становить 8,2% від загального об'єму виробництва в Україні. В області висока концентрація виробництва важкої промисловості: 45% – металургія та обробка металів; 20% – виробництво та розподіл електроенергії, газу, тепла, води.

В області зосереджені хімічні, машинобудівні підприємства та підприємства гірничодобувного комплексу.

За багатством та різноманітністю мінерально-сировинних ресурсів область посідає провідне місце серед багатьох областей України.

Займаючи площу 27,2 тис.км² область здатна забезпечити державу рудами марганцю, заліза, гірничо-хімічними та нерудними корисними копалинами для металургії, будівельними корисними копалинами. Встановлені перспективи розробки нових видів корисних копалин: газу, графіту, золота та алмазів.

Висока концентрація промислового та сільськогосподарського виробництва спричинили величезне навантаження на біосферу.

Масштабність ресурсовикористання та енергетичносировинна спеціалізація економіки регіону призводять до значного утворення та накопичення відходів.

У Запоріжжі 14 місць складування відходів загальною площею 266 га. На 2004 рік на полігонах організованого складування було накопичено понад 70 млн т відходів, які в більшості розташовані у балці Середня та на двох полігонах твердих побутових відходів.

Балка Середня є найбільшим полігоном промислових відходів в області із загальною площею 221 га, на якій чотири найбільші металургійні заводи уже 70 років викидають шлаки. Цей полігон займає 83% площі всіх полігонів міста Запоріжжя та 21% від загальної площі області.

Балка Маркусова – одна із забруднювачів Запоріжжя; «Чорна гора», яка знаходиться у водоохоронній зоні Дніпра, має повністю антропогенний характер і є відвалами порід висотою 30-34 метри.

У Запоріжжі два полігони складування побутового сміття. На одному з них, на звалищі біля селища Леваневського зберігається 12 млн т сміття.

Але мешканці околиць міста та сіл перетворюють близько розташовані балки, яри, узбіччя доріг, пустирі, лісосмуги у несанкціоновані звалища сміття, де розмножуються полчища мишей, пацюків, комах, збільшуючи загрозу вибуху інфекційних захворювань.

У Запоріжжі на одну людину за рік приходиться близько 1500 кг побутових відходів. Для порівняння: середній американець «виробляє» близько 2 т сміття на рік, англієць – 800 кг, економний німець – 700 кг, невимогливий економний скандинав – 500 кг.

Японці додумалися за рахунок сміттєвих брикетів «дорощувати» свою територію.

Однією з гострих екологічних проблем в області є ситуація у сфері відношення до токсичних відходів. Найбільш небезпечні містять важкі метали, нафтошлами, гальванічні розчини, хлорорганічні відходи.

Відходи – серйозний фактор забруднення навколишнього середовища та негативного впливу на всі компоненти біосфери.

Інфільтрація від захоронених відходів на полігонах, пилоутворення в процесі їхнього транспортування та розміщення, вітрова та водна ерозії, інші фактори міграції токсичних речовин призводять до забруднення підземних та поверхневих вод, атмосферного повітря, земельних ресурсів, до зменшення сільськогосподарського виробництва.

У Запорізькій області взято на облік 54 сміттєзвалищ, полігонів, шлаконакопичувачів, які займають 1062 га, де за орієнтовними оцінками розміщено 150 млн т твердих побутових та промислових відходів.

Серед небезпечних відходів велика кількість марганцю та його сполук, відпрацьованих формовочних сумішей, емульсій, змащувально-охолоджувальних рідин та нафтовідходів.

Підприємства є основними накопичувачами відходів та забруднювачами навколишнього середовища, – це ВАТ «Запоріжсталь», Запорізька атомна електростанція, Запорізький залізорудний комбінат, ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», ВАТ «Запорізький феросплавний завод», ВАТ «Дніпроспецсталь».

За статистичними даними на 2005 рік, в області розміщено понад 220 складських приміщень, де зберігається 1214 т заборонених та непридатних до використання у сільському господарстві речовин для захисту рослин, що вимагають термінового знезараження та утилізації.

Наявність рухливих форм важких металів довкола великих промислових міст (Запоріжжя, Енергодар, Бердянськ) зафіксовано в радіусі 50 км. Тут виявлені такі забруднювачі, як цинк, свинець, мідь, кадмій, ртуть, а також нітрати.

Відповідно до закону України «Про охорону оточуючого природного середовища», Земельного та Водного кодексів, Кодексу України про надра та Постанови Верховної Ради України від 1998 р. «Про основні напрямки державної політики України в області охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», в області розроблена спеціальна програма знешкодження токсичних відходів. Вона включає широке коло питань, пов'язаних із ліквідацією або обмеженням негативного впливу токсичних відходів на довкілля та здоров'я людини.

Основні завдання Програми:

  • упровадження сучасних технологій, обладнання потужностей для переробки та утилізації відходів із виконанням пріоритетних економічних, екологічних та соціальних завдань;

  • зменшення об'ємів утворення та накопичення відходів і розширення масштабів їхнього використання;

  • застосування технологій та обладнання, які зменшують шкідливий вплив небезпечних відходів на довкілля;

  • перехід до закритих циклів уживання ресурсів, маловідходних та безвідходних технологій виробництва продукції;

  • виготовлення додаткової товарної продукції за рахунок утилізації відходів;

  • зменшення площі земельних ділянок, відведених під сховища та звалища;

  • використання екологічно безпечних технологій переробки та ліквідації відходів;

  • посилення контролю за діями, направленими на попередження утворення відходів, їх збирання, транспортування, обробку, утилізацію, знищення та захоронення.

    Класифікація відходів

    У законі України «Про відходи» застосовується поняття «рівень небезпеки» відходів.

    Небезпечні відходи повинні бути класифіковані відповідно до рівня їх негативного впливу на довкілля та здоров'я населення.

    Основним міжнародним документом, що надає перелік відходів відповідно до ступеню їхньої небезпечності, є Базельська конвенція про контроль за трансграничним перевезенням небезпечних відходів, яку було прийнято у 1989 р. на конференції представників 116 країн. 1999 року Україна також приєдналася до Базельської конвенції.

    Базельська конвенція класифікує відходи за видами виробництва, хімічного складу та небезпечних властивостей, із зазначенням 18 потоків відходів та 26 груп відходів, які містять у своєму складі хімічні речовини, що роблять їх небезпечними.

    Основні групи відходів за ступенем небезпеки:

    I – відходи, які містять важкі метали та їхні сполуки (свинець, сурма, мідь, марганець, хром);

    II – відходи, які містять високотоксичні неорганічні речовини (ртуть та П сполуки, миш'як та його сполуки);

    III – нафтовідходи та нафтошлами, відходи фарб, емалей, лаків, органічні розчинники;

    IV – відходи хімічних виробництв, що містять неорганічні сполуки фтору, фосфору, неорганічні сполуки;

    V – непридатні та заборонені до використання хімічні речовини для захисту рослин;

    VI – поліхлордифінили;

    VII – інші види відходів.

    Всього в Запорізькій області зареєстровано 1021 вид відходів усіх класів небезпеки.

    Міністри захисту довкілля з 90 країн світу підписали конвенцію про заборону 12 найбільш отруйних стійких органічних забруднювачів. Ці хімічні сполуки та суміші – поліхлорбіфенили, пестициди типу ДДТ, діоксини та фурани – зашкоджують здоров'ю людей та загрожують екосистемам навіть за тисячі кілометрів від джерела.

    У Дніпропетровській області ядерні відходи Придніпровського хімічного заводу захоронялися безпосередньо в землю. Їх там накопичилося 38 млн тонн.

    Одне із сховищ цих речовин знаходиться безпосередньо у затоці Дніпра, питну воду з якого вживає більша частина населення України. Україна перетворюється на звалище сміття.

    До 2005 року в Україні накопичилося понад 30 млрд т сміття. Щорічно до цієї цифри додається ще понад 2 млрд т твердих відходів.

    Сміттєві звалища займають 4% території країни, і якщо не змінити ситуацію, то у найближчі 5 років під звалищами опиниться 20% української землі. Тільки за 2004 рік господарського використання понад 160 тис. га землі завалено 4,4 млрд т відходів. На кожного мешканця України приходиться близько 400 т відходів, причому з них 87 т – особливо токсичні. Тільки діяльність 3,5 тис. підприємств гірничо-металургійного комплексу накопичує щорічно 1,5 млрд т відходів.

    Загроза глобального забруднення довкілля пов'язана з тим, що редуценти не встигають очищувати все, що накопичує людина, і не можуть знищити синтетичні речовини (ксенобіотики).

    Цікаво знати. Масштаби забруднення відходами у світі
    До ери агломерації утилізацію відходів було полегшено завдяки всмоктувальній вла-стивості довкілля: землі та води. У селян набагато менше відходів, вони обходились без переробки, транспортування, пакування, реклами та торгової мережі. Овочеві очистки й тому подібні відходи згодовувалися або використовувалися у вигляді гною як добриво ґрунту для врожаю майбутнього року. Переміщення в міста призвело до зовсім іншої споживчої структури. Продукцію почали обмінювати, а значить, пакувати для більшої зручності.
    На сьогодні мешканці Нью-Йорка викидають близько 24 тис. т матеріалів. Ця суміш, що складається в основному з різного непотребу, містить різні матеріали, скляні контейнери, макулатуру, пластик та харчові відходи. У цій суміші міститься велика кількість небезпечних відходів: ртуть із батарейок, фосфоро-карбонати з флюорисцентних ламп та токсичні хімікати із побутових розчинників, фарб та запобіжників дерев'яних покрить. Одне зі звалищ Нью-Йорка за розмірами у 25 разів перевищує піраміду Хеопса.

    Основні напрямки боротьби з побутовим сміттям

  • Сміття не можна спалювати.

  • Сміття має потрапити туди, де воно найменше зашкодить людям та природі, тобто на сміттєпереробні заводи або звалища для надійного захоронення непереробних та отруйних відходів.

  • Кількість сміття має бути менше, тобто необхідно відмовитися від використання матеріалів, без яких можна обійтися.

  • Скорочувати споживання, використовувати меншу кількість упаковки та використання багаторазових товарів.

  • Повторно використовувати, наприклад, склотару. Данія заборонила використання одноразових ємностей для розливу напоїв у 1997, а для пива - у 1981 році. Потім і для вина, молока, рослинних олій, у результаті чого у країні повторно використовується 99,6% стандартизованих пляшок та інших скляних ємностей. Крім того, високо піднято заставну вартість на скляну тару, що дозволило зробити здачу склотари ефективною.

  • Одну й ту саму пляшку можна використовувати 50 разів і більше.

    У Нью-Йорку також було прийнято подібний «пляшковий закон» і за перші 2 роки він зекономив від 50 до 100 млн доларів на енерговитратах, 50 млн на прибиранні вулиць та 19 млн на переробці твердих побутових відходів (ТПВ);

  • У Канаді, Данії й Швеції також відмовилися від отруйних пластмас і заборонили використання пластикових упаковок, в т.ч. для харчових відходів.

  • Переробка органічних харчових відходів як у Японії на корм рибам, або компостувати і як добриво повертати на поля.

  • Переробляти вторинну сировину – макулатуру, кольорові та чорні метали, скло, пластмаси.

  • Спалювати безпечні відходи з метою виробництва енергії.

    1992 року в м. Ріо-де-Жанейро Організація об'єднаних націй провела конференцію з розвитку довкілля.

    На основі спільної згоди представників 179 держав на конференції було прийнято програму на наступне століття, що одержала назву «Порядок денний XXI століття». Ця програма всесвітньої співпраці направлена на досягнення стійкого розвитку людства та біосфери, досягнення високої якості довкілля.

    Шляхи вирішення проблеми

    Приблизно за 500 років до нашої ери в Афінах було видано перший відомий едикт, що забороняв викидати сміття на вулиці, приписував сміттярам викидати відходи не ближче, ніж за милю від міста.

    З того часу сміття складували на різних сховищах у сільській місцевості. У результаті розростання міст вільні площі в їх околицях зменшилися, неприємні запахи, збільшення кількості пацюків, викликані звалищами, стали нестерпними. Окремо означені звалища були замінені ямами для зберігання сміття.

    Близько 90% відходів у США до цих пір закопується. Але звалища в США швидко заповнюються, що викликає страх перед забрудненням підземних вод. Ця практика змусила людей у багатьох населених пунктах країни припинити споживання води із криниць. Бажаючи зменшити цю загрозу, влада Чикаго із серпня 1984 р. оголосила мораторій на розробку нових площ під звалища до тих пір, поки не буде розроблений новий вид моніторингу. Він повинен слідкувати за переміщенням метану, який є вибухонебезпечним.

    Відходи атомних електростанцій на століття залишаються небезпечними для довкілля. Тому їх замуровують у бетон та закопують глибоко в землю, або скидають у море.

    Навіть просте сховище відходів – дорогий захід. Із 1980 по 1987 рр. вартість захоронення відходів у США зросла до 90$ за 1 тонну. Тенденція до підвищення вартості залишається і сьогодні.

    У густо населених районах Європи почали використовувати спосіб спалювання сміття. Перше систематичне використання сміттєвих пічок випробуване у Нотингемі (Англія) у 1874 р. Спалювання скоротило об'єм сміття на 70-90% залежно від складу, тому його почали застосувати по обидва боки Атлантики, густонаселені і найбільш значимі міста невдовзі запровадили експериментальні печі. Тепло, що виділяється при спалюванні сміття, почали використовувати для отримання електричної енергії, але не всюди ці проекти змогли виправдати затрати. Великі затрати на них були доцільні тоді, коли не було дешевого способу захоронення. Багато міст, котрі застосували ці печі, невдовзі відмовилися від них через погіршення повітря. Захоронення відходів залишилося у числі найбільш популярних методів розв'язання даної проблеми.

    Найбільш перспективним способом вирішення проблеми є переробка міських відходів. Одержали розвиток такі напрямки у переробці: органічна маса використовується для одержання добрив, текстильна та паперова макулатура використовується для одержання нового паперу, металобрухт відправляється у переплавку. Основною проблемою у переробці є сортування сміття та розробка технологічних процесів переробки.

    Економічна доцільність способу переробки відходів залежить від вартості альтернативних методів утилізації, становища на ринку вторинної сировини та затрат на їх переробку. Багато років діяльність з переробки сміття ускладнювалася через те, що існувала думка, нібито будь-яка справа повинна приносити прибуток. Але забували про те, що переробка, порівняно із захороненням та спалюванням, є найбільш ефективним способом розв'язання знищення відходів. Окрім того, дозволяє економити енергію та берегти навколишнє середовище. Оскільки вартість площ для захоронення сміття зростає через більш жорсткі норми, а пічки надто дорогі для довкілля, роль переробки буде неухильно зростати.

    Відходи є невід'ємним продуктом людської діяльності. Але за новою філософією життя відходів не має бути зовсім. Відходи людської діяльності повинні органічно вплітатися у природний кругообіг речовин.

    Утилізація твердих відходів

    Щорічно викидаються мільярди тонн сміття. Що з ними робити? Просто складувати на непідготовлених площах, закопувати, спалювати чи переробляти?

    Сміття – це корисне джерело вторинної сировини та енергії.

    У США, наприклад, збирають окремо старі джинсові тканини та виготовляють з них олівці, не використовуючи при цьому деревину.

    Якщо раніше в основному будували сміттєспалювальні заводи, то тепер майже всюди від них відмовляються через сильне забруднення довкілля димом, сажею, пилом та непридатним ні для чого попелом, що містить велику кількість отруйних речовин.

    Зараз у багатьох країнах будують заводи з переробки та сортування сміття. На спеціальних установках відбирається метал, скло, пластмаса, органіка переробляється у компост.

    У середньому побутове сміття складається: із паперових відходів – на 35%, скла та заліза – до 11%, пластмаси – 7%, харчових відходів – до 37%. При створенні сортувальних станцій – за зразком тих, що працюють у великих європейських містах, все потрібне відбирається та віддається на переробні підприємства, а залишки тут же потрапляють під прес та у компактному вигляді складуються на звалищі.

    Другий шлях – роздільний збір сміття, привчання населення до самостійного сортування сміття: харчові відходи в один пакет чи бачок, папір, пластмасу тощо – в інші.

    Важливою і не вирішеною проблемою сьогодні залишається те, що на складах сільськогосподарських виробництв зберігаються непридатні до використання хімічні засоби захисту рослин (ХЗЗР) і питання про їх розміщення та утилізацію до цього часу не розв'язане.

      КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
    1. Дайте визначення поняття «тверді промислові та побутові відходи» (ТПВ).
    2. Яку екологічну загрозу становлять тверді відходи?
    3. Чи впливає засміченість населених пунктів на санітарно-епідеміологічний стан?
    4. У якій кількості накопичені відходи в Україні та в Запорізькій області, та яку небезпеку вони створюють?
    5. Наведіть приклади методів утилізації сміття.
    6. Які методи можна застосувати, щоб зменшити кількість відходів?

    Дивіться також:

  • Екосистеми населених пунктів та їхні реакційні проблеми
  • Позитивний і негативний вплив факторів на збереження і зміцнення здоров'я людини
  • Практична робота №2. Прибирання території
  • Ландшафти та здоров'я
  • Екологічні проблеми транспорту населених пунктів
  • Практична робота №1. Парк, сквер як природно-антропогенна екологічна система
  • Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter

    © 2008-2024. Офіційний сайт Бердянської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Запорізької області

     
    [
    ]