Повна версія сторінки за адресою: https://school-2.com/theory/english/verb/9/1.php
§ 9.1. Уживання неособових форм дієслова
Неособові форми дієслова виражають дію без зазначення особи, числа і способу, не мають звичайних дієслівних часових форм, а лише вказують на час, співвіднесений з моментом дії, вираженої дієсловом в особовій формі.
Неособові форми дієслова ніколи не бувають присудком у реченні (тому й називаються ще непредикативними), а виконують функції інших членів речення.
Це такі форми: інфінітив (the Infinitive), герундій (the Gerund) і дієприкметник (the Participle).
Інфінітив уживається для утворення часових форм групи Indefinite та наказового способу.
Дієприкметник теперішнього часу (the Present Participle) вживається для утворення часових форм групи Continuous.
Дієприкметник минулого часу (the Past Participle) вживається для утворення форм доконаних часів та дієслів пасивного стану.
Але неособові форми дієслів мають і самостійні функції. У цьому разі вони поєднують свої дієслівні властивості з властивостями інших частин мови і виконують у реченні їхні синтаксичні функції. Так, інфінітив і герундій, поєднуючи властивості дієслова та іменника, виконують функції іменника, тобто вживаються в ролі підмета, іменної частини присудка, додатка, означення і обставини. Дієприкметники, поєднуючи властивості дієслова і прикметника або прислівника, вживаються в ролі означення і обставини:
То learn new words is useful (інфінітив у ролі підмета). — Вчити нові слова корисно.
Не is fond of singing (герундій у ролі додатка). — Він любить співати.
The girl standing at the window is my friend (дієприкметник у ролі означення). — Дівчина, яка стоїть біля вікна, моя подруга.
She stood there thinking (дієприкметник у ролі обставини). — Вона стояла там замислившись.
Дивіться також: