МЕНЮ
Учень! Що для тебе (як для школяра) означає школа?





  • ▲  угору сторінки
  • ◄  на попередню сторінку
головна сторінка > Інформація про школу > Історія школи > Історична довідка
Пошта@school-2.com



(що це)
згадати пароль | реєстрація

Електронний класний журнал

Історична довідка

З початку 20-х років XX століття наша школа була розташована у будівлі колишньої жіночої гімназії на розі сучасного проспекту Леніна та вулиці Ульянових. На цьому місці зараз знаходиться житловий будинок, на першому поверсі якого з боку вулиці Ульянових розташований магазин «Прем’єр», а з боку проспекту Леніна – салон-магазин «Нові технології». Першим відомим директором школи був Іван Федорович Волошин. У другій семирічній трудовій школі імені Червоного Профінтерну у 20-х роках навчалися відомі бердянці – видатний радянський художник, професор Ленінградської академії мистецтв П.П.Бєлоусов та Герой Радянського Союзу М.П.Конкін.

У 30-х роках школа була перетворена на середню (десятирічну). З 1934 по 1937 рік її очолював Федір Андрійович Науменко, а з 1937 по 1940 рік директором середньої школи №2 був Іван Федорович Колесников.

У 1940-1941 роках школу очолював Федір Федорович Кравченко.

У період окупації міста (9 вересня 1941-17 вересня 1943 року) школа не працювала. Під час відступу окупантів у 1943 році усі школи міста були спалені. Була повністю зруйнована фашистами й будівля середньої школи №2.

23 вересня 1943 року школа вже відновила свою роботу.

За спогадами випускника школи 1945 року П.І.Могильного, після визволення Бердянська на 1943/44 навчальний рік школі №2 було надане приміщення гуртожитку агротехнікуму по вулиці Червона, 40. У сьоми з восьми невеличких кімнат були розташовані класи, одна використовувалася як вчительська. Класи були малочисельними: у 10 класі навчалися 11-12 учнів, у 9 – до 20.

З 1944 року школа перебувала на тому місці, де вона знаходиться зараз. За інформацією бердянського краєзнавства П.П.Архипенка, для її потреб були надані будівлі, які до революції 1917 року належали заможним мешканцям міста – німцям Фридриху Кошке та Генріху Едигеру.

Двоповерховий будинок Кошке був розташований на розі Азовського проспекту (сучасного проспекту Леніна) та вулиці Лазаревської (сучасної вулиці Горбенко). В ньому знаходився готель «Континенталь» та кулінарні курси Снессаревської. За свідченнями випускниці школи 1953 року Солодкої Аліси Юріївни, наприкінці 40-х – на початку 50-х років у цій будівлі були розташовані старші класи (на другому поверсі). Школа займала також одноповерхову будівлю по вулиці Горбенка, де з 1907 року знаходилося Бердянське Кредитне товариство та Спілка кредитних товариств Бердянського повіту. У цьому приміщенні знаходився актовий зал школи (велика прохідна кімната) та початкові класи. На подвір’ї школи також знаходився невеличкий флігель, де проводилися уроки (мав 2-3 кімнати; у 60-х рр. там розташовувалася група подовженого дня).

З серпня 1944 року протягом 23 років директором середньої школи №2 була Хомінська Олена Дмитрівна.

За спогадами учнів школи, відразу після визволення міста умови навчання були важкими. Класні кімнати були маленькими та незручними. За однією партою сиділи по 4 учня. Приміщення не опалювалися, тому взимку у класних кімнатах замерзали чорнила. Зошити для контрольних робіт робили з паперових мішків. Підручники учні покупали на базарі. Їх оцінювали за товщиною, тому що підручник був книгою та зошитом одночасно (писали між рядків). Спортзалу не було. Уроки фізкультури проходили у класних кімнатах (парти ставили одна на одну у кінці класу). Після занять учні працювали на полях, у садах, на виноградниках.

У 1945 році 10 клас школи закінчили 23 учня, два з них – з золотою медаллю. Класним керівником була відома у місті вчителька хімії Кара-Курчі Любов Іллівна.

Влітку 1945 року в приміщенні школи був відкритий перший повоєнний літній піонерський табір, який фінансувався заводом «Дормаш». Піонервожатими були учні-старшокласники (зокрема секретар шкільного комітету комсомолу П.І.Могильний).

На початку 1947 року в школі було організовано товариство юних географів та краєзнавців (одна з його керівників – вчителька географії Орленко Євдокія Михайлівна), члени якого провели багато екскурсій по рідному краю. Під час однієї з них на початку 50-х років вчителі та старшокласники школи брали участь в археологічних розкопках поселень докіммерійського, кіммерійського та скіфського періодів біля села Луначарського.

У школі діяв літературний гурток, постійно проводилися літературні диспути та вечори. На 1948 рік за ініціативи вчителя російської мови та літератури Михайла Олексійовича Набокова у школі вже видавався друкований журнал «Литературные всходы». Журнал видавався декілька разів на рік (з огляду на те, як накопичувався матеріал) та містив твори, вірші та малюнки учнів. У 1952/53 навчальному році його редактором була Солодка А.Ю.

У 1954 році у зв’язку зі створенням школи №16 до неї була переведена низка класів та вчителів нашої школи.

Випускником школи 1958 року є відомий скульптор Анатолій Харечко, автор декількох бердянських пам’ятників (зокрема пам’ятника «Квітка відродження»). Його однокласницею є бердянська поетеса Олена Михайлівна Матвієнко. У 1959 році на місці невеликого одноповерхового житлового будинку була зведена триповерхова будівля школи (сучасний старий корпус).

У 1963 році середня школа №2 біла реорганізована у неповну середню (восьмирічну). У школу №16 були переведені старші класи з досвідченими вчителями (зокрема з нашої школи – Набоков М.О., вчителька математики Святашова Ганна Пантелеївна). Це було пов’язано з намаганням звести усіх старшокласників міста в межах одного навчального закладу для навчання та спілкування дітей одного віку (9-11 класи).

У 1966 році школа №2 знов стає середньою. У середині 60-х років невеличку частину 2-го поверху школи займала заочна школа (після об’єднання «шкіл майстрів»).

У 1968 році був знесений комплекс старих будівель, які використовувалися для потреб школи (зокрема колишня будівля готелю «Континенталь», одноповерхова будівля по вул.Горбенко), а також двоповерховий житловий будинок, який до революції 1917 року належав Генріху Едигеру. Він приєднувався до одноповерхової будівлі по вулиці Горбенка.

На місці усіх цих приміщень був зведений новий триповерховий корпус школи (згодом була здійснена прибудова до старого корпусу). Він почав експлуатуватися у 1970 році.

На 1982 рік 20 випускників школи були відзначені урядовими нагородами. 12 випускників стали кандидатами та докторами наук. У школі навчалися партійні та радянські робітники – Ю.К.Федоров та В.П.Вержиковський. Головним інженером заводу «Азовкабель» був І.Я.Шульга. Заслуженим вчителем УРСР стала випускниця школи 1949 року Бєленченко Валентина Анастасіївна (завуч, вчителька російської мови та літератури середньої школи №20).

З кінця 70-х років у школі діяв піонерський загін «Шмідтовець», діяльність якого була пов’язана з пам’яттю керівника Севастопольського повстання військових моряків 1905 року П.П.Шмідта. Пошукову роботу загону очолювала вчителька математики Філатова Людмила Петрівна, яка була його засновницею.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter

© 2008-2024. Офіційний сайт Бердянської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Запорізької області

 
[
]