МЕНЮ
Учень! Що для тебе (як для школяра) означає школа?





  • ▲  угору сторінки
  • ◄  на попередню сторінку
головна сторінка > Інформація про школу > Історія школи > Наша Родина > По рідному краю
Пошта@school-2.com



(що це)
згадати пароль | реєстрація

Електронний класний журнал
Випадкове відео
Шоу-спектакль «Золушка»

По рідному краю

…Це була урочиста, довгождана хвилина. Ще в ті часи, коли на осипенківських вулицях віяла зимова пургу, мріяли про неї.

І ось вона настала.

Біля воріт Осипенківської середньої школи № 2 стояла вантажна автомашина, на яку юні краєзнавці з веселим гамором складали похідні речі – важкі рюкзаки, згорнуті, мов солдатська скатка, ковдри, похідні палатки, вудочки і багато іншого майна, яке було потрібне у такому далекому поході.

…Ось позаду залишилось рідне місто. Машина мчить по рівному шосе серед розкішних ланів колгоспної пшениці.

Село Ольгіно. Біля річки Берди автомашина зупиняється. Звідси розпочинається похід по рідному краю. Попереду 50-кілометровий перехід по скелястих, густо пересічених крутими ярами берегах річки Берди.

Мета переходу – досягти розвалин старовинної російської Захарьївської фортеці.

Колона рушила. Попереду – міцний, широкоплечий дев’ятикласник Михайло Скориков. Похідне спорядження у нього ладно пригнане, через плече висить планшет – папка для гербарію, за поясом у футлярі – ланцет для препарування рослин. Від Михайла не відстає невеличка дівчина, шестикласниця Діна Шаламова. Її не хотіли брати, бо побоювалися, що не витримає труднощів похідного життя, але Діна впросила і добре пройшла весь шлях.

У районі Середніх Берд, цьому мальовничому кутку нашого краю, - привал. Тут мандрівники вперше зустріли виходи кристалічних порід Азово-Подільскої плити.

Річку оточили, мов вартові, сірі скелі граніту та величезні, наче кимсь стесані, плахи гнейсу. Берда тут невгамовно бурхлива…

Краєзнавці уважно слухають про те, що на цьому місці скоро збудують залізобетонну греблю, і тоді весняні води заповнять величезний басейн глибокої долини річки та численних балок. Гідростанція на Берді дасть досить електроенергії для всього Осіпенківського району, а чудова вода з водосховища потече трубами для водопостачання міста Осіпенко.

Відпочивали мандрівники під розкішним деревом волоського горіху. Недалеко вже горіло вогнище, а у казані кипіла перша похідна каша. Діловито клопотали біля казана «куховарки» Маруся Чанаях та Ліда Бондарева.

Юні натуралісти – Марко Боткачик, Вітя Заборащенко, Яким Коморний у цей час знайомилися з іхтіофауною річки.

…Перехід від середніх Берд до села Миколаївки проходив по скелястих берегах.

На кожному кроці мандрівники бачили величезні скелясті виступи, що погрозливо нависали над річкою. Краєзнавці вже знали, що це архейські, первісні породи нашої землі. Тут добре попрацювали юні геологи Михайло Скориків та Вітя Зіньковський. Вони зібрали чималу колекцію мінералів.

На південній околиці села Миколаївки краєзнавці познайомилися з будівництвом гідростанції колгоспу ім.. Будьонного. Секретар парторганізації колгоспу тов.. Дубінін коротко розповів учасникам походу про те, що основні роботи по будівництву електростанції ведуться виключно колгоспною молоддю на чолі з комсомольцями.

Взимку вони пробили у скелі тунель – це буде нове русло річки Берди. У тунелі вже встановлена гідротурбіна, яку розрахував і зробив старий колгоспник Ю. Пилипенко.

Уже в цьому році гідростанція дасть струм, і тоді засвітяться лампочки Ілліча у чотирьох колгоспах села Миколаївки.

О 8 годині вечора перший етап походу успішно було завершено. Краєзнавці досягли селища Ново-Солдатське, де їх гостинно зустрів завідуючий школою тов.. Псар. За перший день пройдено 25 кілометрів.

Чудовий ранок. О 5 годині сніданок. Короткі збори, і знову вирушили у похід.

…Ця крутосхила балка серед місцевого населення відома під назвою Грецької балки.

Уважно оглядають краєзнавці її схили. Тут у далекі часи жили первісні люди. Діти бачать печери, гранітні навіси, там у свій час первісні люди знаходили притулок від негоди та захист від звірів. Земля зберегла до наших часів залишки крем’яних знарядь, якими користувалися люди новокам’яного віку.

Мандрівники пильно оглядають суглинисті схили балки. Першому повезло Михайлові Скорикові, він знайшов чудовий ножевидний уламок з кремню, яким користувалися первісні мешканці Грецької балки. Скоро крем’яні знаряддя знайшли Маруся Чанаях, Ліда Бондарева.

Діти зібрали цінну археологічну колекцію.

…Попереду на високому водорозділі вже видно земляні воли Захарьївської фортеці. Звідси, здається, до фортеці зовсім близько – рукою подати. То скоро мандрівники упевнились в тому, що до неї більше п’яти кілометрів.

Ще година переходу, і перші мандрівники по рідному краю піднялися на південний форт Захаріївської фортеці.

Фортеця розташована на високому водорозділі від річки Берди, майже на межі Запорізької та Сталінської областей.

Тут у першій половині ХVІІІ сторіччя був кордон Російської держави з Туреччиною. До наших часів збереглися грізні вали та рови фортеці. Краєзнавці з захопленням оглянули це історичне місце, багато знайшлося тут роботи похідному фотографові Віктору Зінковському.

З фортеці відкривається чудова панорама розкішних колгоспних ланів, на яких збирають дорідний врожай. На схід, у блакитнім мареві, видніються біленьки хати села Захарьївки. Там колись стояли загони охоронників Російської держави. Село Захарьївка вже Сталінської області.

З радісним почуттям людей, які виконали своє завдання, весело, з піснями про рідний край поверталися на автомашині краєзнавці до свого рідного сонячного міста Осипенко.

Так відбувався похід учнів 2-ї середньої Осипенківської школи по вивченню рідного краю. Чудовий приклад правильної організації літнього відпочинку піонерів.

О. Огульчанський

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter

© 2008-2022. Офіційний сайт Бердянської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Запорізької області

 
[
]